Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сірчаний
сірчастий
сіряк
сірячина
сісти
сітка
сітнити
сітняг
сіточка
сіть
сітянка
січ
січень
січка
січкарня
січний
січовий
січовик
сішка
сішненко
сіяльник
сіянець
сіянка
сіяти
сіяти 2
сіятися
сіяч
скаба
скабка
скавло
скаву!
скавуліти
скавучання
скавучати
скавчати
скажений
скаженина
скаженівка
скаженість
скаженіти
скаженкуватий
скаженюка
сказ
сказати
сказити
сказитися
сказівка
скакавиця
скакання
скакати
скакелюха
скакіць!
скакля
скакнути
скаконути
скакулець
скакун
скакуночок
скакунчик
скакуця
скакучий
скала
скаламутити
скаламутитися
скализуб
скалити
скалитися
скалічити
скалка
скалкуватий
скалля I
скалля II
скалник
скалоокий
скалочка
скалубина
скалубинник
скаль
скальний
скаля I
скаля II
скаляти
скаменити
скаменілий
скаменіти
скамна
скамниця
скамня
скам'я
скам'янити
скам'янілий
скам'яніти
скандзюбити
скандзюбитися
скантуватися
скапарати
скапаратися
скапарити
скапати
скаплунити
скапнути
скапостити
скаправіти
скапувати
скапутитися
скапцаніти
скаралуща
скарання
скараскатися
скарати
скарб
скарбець
скарбівниця
скарбівничий
скарбівня
скарбний
скарбник
скарбниця
скарбничий
скарбовий
Ватажити, -жу, -жиш, гл. Предводительствовать, начальствовать. Уман. III. 149.
Зги́нці нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.
Злобителька, -ки, ж. Недоброжелательница. Волч. у.
Змережувати, -жую, -єш, сов. в. змережити, -жу, -жиш, гл. 1) Испещрять, испещрить узорами и пр. Тонесеньку хустку сріблом мережиш; та як змережила, сльозами зросила. Федьк. І. 106. 2) Расшивать, расшить мере́жками. 3) Соединять, соединить мере́жкою двѣ части рубашки, два куска ткани.
Змітка, -ки, ж. Кобыла, у которой постоянно бываютъ выкидыши.
Кодловатий, -а, -е. Многосемейный. Усі чопи кодловаті, бо книшами годовані. Подольск. г.
Перехід, -хо́ду, м. 1) Переходъ, переправа. Нема льоду, нема льоду, нема й переходу, коли тобі люба мила, — бреди й через воду. Чуб. III. 128. То поляки через три ріки три переходи мали. Макс. 2) ? Переходом в чистім полі зацвіли волошки. Чуб. V. 136 3) Припадокъ падучей болѣзни, эпилепсія. Грин. II. 319. У дѣтей: родимець, сильныя судороги. Мил. 34, 19.
Пестувати, -тую, -єш, гл. Ласкать. І звичайне, як дитина, пестує старого. Шевч.
Повідбивати, -ва́ю, -єш, гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довшії хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Ном. № 2514. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта, рачки додому долізе. Кв.
Чмих II, меж., выражающее фырканіе. Ном. № 4714.
Нас спонсорують: