Вон нар.
1) = геть. Жаль батька, та вон несуть. Або світи, або вон лети.
2) = вонка. Коль вон сижу, тебе вижу.
Вошопруд, -да, м. Вшивецъ. Пусти мене, вошкопруде, погуляти поміж люде! — Ой холи ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь.
Дої́жно нар. Сытно, достаточно ѣды. Чи доїжно, чи доліжно тобі?
Заганьби́ти, -блю́, -биш, гл. Застыдить, устыдить.
Ласкавість, -вости, ж. Кротость, ласковость. Може ласкавостю своєю та покірливостю втихомирю її.
Ми́ло I, -ла, с. 1) Мыло. Чуже й мило голило, а моя бритва не бере. 2) — собаче. Раст. Herniaria glabra. L. Ум. мильце.
Осапувати, -пую, -єш, гл. = обсапувати. Тютюн треба осапувати.
Пообнюхувати, -хую, -єш, гл. Обнюхать (во множествѣ).
Тручати, -ча́ю, -єш, сов. в. тру́тити, -чу, -тиш, гл. Толкать, пихать, толкнуть, столкнуть. Не тручай, а то впаде. Дурня на голову тручай, а він на ноги паде. Трутив, як дурного з мосту. Синойка вхопила.... в Дунай го трутила.
Шкібля, -блі, ж. Скобелка, круглый скребокъ у бочаровъ. Ум. шкібелька.