Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Зага́чувати, -чу́ю, -єш, сов. в. загати́ти, -чу́, -тиш, гл. Запруживать, запрудить; дѣлать, сдѣлать плотину, запруду. Ні один не переплив, усі камнем лягли по дну, аж річку загатили. К. Орися. (ЗОЮР. II. 204). Інгул що-зіму замерзає — Богун не встане загатить шляхетським трупом. Шевч. 160. Все пани та пани, а греблі нема кому загатити. Ном. № 1173.
Кашоварниця, -ці, ж. = кашоварка.
Описати Cм. описувати.
Оріхарь, -ря, м. = лускогоріх. Вх. Лем. 444.
Пірнути Cм. пірнати.
Превелебний, -а, -е. Высокопочтенный, высокодостойный, — главнымъ образомъ титулъ духовнаго лица. У Шевченка о козацкой радѣ: Превелебную громаду докупи скликали. Шевч. 233.
Примружувати, -жую, -єш, сов. в. примружити, -жу, -жиш, гл. Прищуривать, прищурить.  
Тонкота, -ти, ж. Тонина. Конст. у.
Трачка, -ки, ж. Лѣсопильня. Шейк. Шух. І. 181.
Цільник, -ка, м. = сцільник.  
Нас спонсорують: