Вибовтати, -ся. Cм. вибовтувати, -ся.
Животі́ти, -ті́ю, -єш, гл. Жить, быть живымъ, существовать. Чую, чую, мої діти, що мені не животіти. Так моїй Марусі не животіти? — аж скрикнув Наум. Прощайся з ким хочет: вже тобі не животіти.
Звіри́нка, -ки, ж. Ум. отъ звірина.
Копитан, -на, м. = капитан. Їхав пан копитан, став, дівчини попитав.
Коханка, -ки, ж.
1) Возлюбленная, любовница. Коханко ти моя! Викохав же я тебе не для кого, для себе.
2) Взлелѣянная, нѣженка, воспитанная въ роскоши. Ой ну люлі-люлі, а коткові дулі, а дитинці калачі... Нашій дитинці коханці. Мали вони дочку і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить. Ум. коханочка. Вийди, серце-коханочко! Всі дівочки-коханочки до церковці йдуть.
Однаково нар. Все равно, безразлично. Вам однаково, що тут, що там.
Перекидки нар. Кувыркомъ.
Повіряти, -ря́ю, -єш, сов. в. повірити, -рю, -риш, гл.
1) Давать, дать въ долгъ. Вона мене здавну знає, мед-горілку повіряє. Шинкарочко молода, повірь меду і вина.
2) Довѣрять, довѣрить. І наймичка у нас була хороша, а не повіряла (мати дітей) на неї.
Стидовище, -ща, с. Стыдъ, позоръ. Оце стидовище: палець болить, а він валяється цілий день, — от, мов, хворий. Та, їй Богу, це ж стидовище так робити!
Хапужество, -ва, с. Взяточничество.