Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Кітка, -ки, ж. Кошка. Рано пташка заспівала б, як би кітка не ззіла. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить.
Ключкувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) О зайцѣ: метать петли, умышленно запутывать дорогу, убѣгая, чтобы сбить гонящихся за звѣремъ собакъ.
2) Дѣлать увертки, увертываться.
Латинець, -нця, м. Католикъ. 9. Мій отець із русина в латинця обернувся.
Отріб, -рібу, м. Нутро, внутренности.
Позвужувати, -жую, -єш, гл. Съузить (во множествѣ). Усім би добре пошито, тільки рукава широкі — треба позвужувати.
Скривіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться хромымъ.
Хребетник, -ка, м. Часть бороны Cм. борона.
Чолак, -ка, м. У кожевниковъ: кожа со лба животнаго.
Шушваль, -лі, ж. соб. Шушера, шушваль, дрянь, сбродъ.