Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сподітися I
сподітися II
сподіяти
сподіятися
сподоба
сподобання
сподобати
сподобатися
сподобити
сподобитися
сподобляти
сподобний
сподок
сподом
споживати
споживляти
споживок
спожити
спожиткувати
спожиток
спожиття
спозадавна
спозаколишній
спозивати
спозирати
споїти
спокаятися
спокволу
спокій
спокійний
спокійнісінький
спокійнісінько
спокійно
спокоїти
спокоїтися
спокой
споконвіку
спокуса
спокусити
спокусливий
спокусник
спокусниця
спокута
спокутувати
спокушати
спокушатися
сполитися
споліскувати
споліскуватися
сположити
сполокувати
сполом
сполонити
сполонитися
сполоскати
сполоти
сполох
сполоханий
сполохати
сполохатися
сполохнути
сполохнутися
сполошити
сполошитися
сполуватися
сполуденок
сполудні
сполучати
сполятися
спомагати
спомин
споминати
споминатися
споминка
споминок
споміж
спомогти
спомогтися
споможність
спом'янути
спона
спонаджувати
спонаджуватися
спонукувати
спопелити
спопеліти
спопувати
спорати
спорзний
спорзнитися
спорий
спориня
спорити
споритися
споритися 2
спориш
спорливий
спородити
спорожнити
спорожніти
спорожняти
спорожнятися
спороти
спорохнавіти
спорохнівка
спорошити
спорснути
спорськати
споруда
споруджувати
споружати
споружити
споружитися
споряджати
споряджатися
спорядити
спосеред
спосіб
спосібний
спосібність
Бодачок, -чка, м. 1) Ум. отъ бодак. 2) Раст. Cirsium pannonicum. Лв. 97.
Бриденька, -ки, ж. Ум. отъ бридня.
Будка, -ки, ж. 1) Ум. отъ буда. 2) Кладовая. Екатер. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678. 3) Навѣсъ на столбахъ надъ гончарнымъ горномъ, досчатая крыша котораго раскрывается во время топки въ горнѣ. Вас. 180. 1) Простой экипажъ съ верхомъ. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Мет. 55. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон: кобила їх везе кривая.... Котл. Ен. V. 34. 5) Костный остовъ спины птицы. Лохв. у.
Вертіння, -ня, с. 1) Вертѣніе. 2) Сверленіе.
Загнуща́тися, -ща́юся, -єшся, гл. Пренебречь. Чи батьками отті німці загнущались, що чуприни вражі діти одцурались. Мог. 49.
Мазі́льник, -ка, м. Мазальщикъ.
Міня́ти, -ня́ю, -єш, гл. 1) Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. Ном. № 10605. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. Ном. № 723. 2) О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Мир. Пов. II. 102. Є гроші, та не міняні. Грин. І. 91.
Угнак, -ка, м. = угнавець. Вх. Зн. 73.
Уцідити, -джу, -диш, гл. Нацѣдить (извѣстное количество).
Шиминути, -ну, -неш, гл. Кольнуть, пырнуть. Вились; він шиминув ножем когось. Новомоск. у.
Нас спонсорують: