Відмуровувати, -вую, -єш, сов. в. відмурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Разбирать, разобрать каменную или кирпичную стѣну, которая закрывала входъ. Льох замурований, треба його відмурувати. 2) Отгораживать, отгородить каменной или кирпичной стѣной. Відмурував город від сусіда.
Оздоровіти, -ві́ю, -єш, гл. Поздоровѣть, выздоровѣть. А воно молоде, то швидко й виходилося собі, оздоровіло.
Позаслинюватися, -нюємося, -єтеся, гл. Заслюниться (о многихъ).
Понапухати, -хаємо, -єте, гл.
1) Напухнуть (во многихъ мѣстахъ).
2) О звѣздахъ: то-же, что понадиматися.
Постити, -щу́, -стиш, гл. Постить. Постимо як рахмани.
Поціновка, -ки, ж. Оцѣнка имущества для продажи съ публичнаго торга.
Сказити, -жу́, -зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. А нехай його сказить — хто це на мене каже. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Їй чарівниця сказила маржину.
Слухання, -ня, с.
1) Слушаніе.
2) Повиновеніе.
Схіснувати, -ну́ю, -єш, гл. Воспользоваться.
Хліборобник, -ка, м. = хлібороб. Ум. хліборо́бничок. Кому ж ти, косо, достанешся: чи школничку, чи полковничку, чи прежньому хліборобничку, що в поле йде — не вмивається.
