Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спродуватися
спрожиток
спрожогу
спрозорити
спрозоритися
спроквола
спромагатися
спромеж
спроміжність
спромога
спромогтися
спроможне
спроможний
спроможність
спросити
спросонку
спроста
спротивити
спротивитися
спрошувати
спружина
спрягати
спрягатися
спрягнути
спрягти
спрягти 2
спрямити
спрямуватися
спрянути
спрясти
спрят
спрятанник
спрятно
спрятування
спрятувати
спсувати
спудей
спуджувати
спуджуватися
спудза
спудити
спуз
спузарь
спузирити
спузиріти
спуск
спускалка
спускати
спускатися
спусковатий
спуст
спустити
спустілий
спустіння
спустіти
спусткувати
спустошалий
спустошення
спустошувати
спустувати
спутувати
спухніти
спухнути
спуховато
спуховий
спуховистий
спуховисто
спухово
сп'юх
сп'юшок
сп'янчити
сп'янчитися
сп'ясти
сп'ятити
сп'ячка
сп'ячник
срака
сральня
сратво
срати
срач
срачка
сребло
срем'я
сріберний
срібліти
срібло
сріблоглав
срібло-злотий
срібляний
срібляник
срібний
срібник
срібнити
срібнісінький
срібноводий
срібнозелений
срібнолукий
срібнолюбний
срібнорогий
срібняк
срібнястий
срібрений
сріб'яний
сс...
ссати
стабуритися
став
ставати
ставатися
ставець
ставидло
ставити
ставитися
ставище
ставка
ставляння
ставляти
ставма
ставний
Бамбиляти, -ля́ю, -єш, гл. Слабо звонить. Желех.
Виконати IICм. виконувати.
Випорожні, -нів, м. мн. Въ выраж.: випорожні ловити. Воронъ ловить, зѣвать.
Дивце́, -ця́, с. Ум. отъ диво.
Перебурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать ворчать.
Піддавати, -даю́, -єш, сов. в. піддати, -дам, -даси, гл. Помогать, помочь приподнять тяжесть. Мнж. 127.
Смирність, -ности, ж. Смиреніе, кротость. Г. Барв. 152. У смирності ти вгору вознесешся. К. Іов. 50.
Тиховіддя, -дя, с. = тиховід. Міусск. окр.
Хори, -рів, м. мн. Хоры (въ церкви). Пішов дід на ніч до церкви.... виліз собі на хори і сидит. Гн. II. 48.
Челядина, -ни, ж. 1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я Не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. Грин. III. 271. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. Чуб. V. 12. 2) Женщина. Шух. І. 239, 32. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! КС. 1884. І. 32. Ум. челяди́нонька. Грин. III. 538, челяди́ночка. Мил. Св. 17. дівчина-челядиночка. Мил. 88.
Нас спонсорують: