Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спродуватися
спрожиток
спрожогу
спрозорити
спрозоритися
спроквола
спромагатися
спромеж
спроміжність
спромога
спромогтися
спроможне
спроможний
спроможність
спросити
спросонку
спроста
спротивити
спротивитися
спрошувати
спружина
спрягати
спрягатися
спрягнути
спрягти
спрягти 2
спрямити
спрямуватися
спрянути
спрясти
спрят
спрятанник
спрятно
спрятування
спрятувати
спсувати
спудей
спуджувати
спуджуватися
спудза
спудити
спуз
спузарь
спузирити
спузиріти
спуск
спускалка
спускати
спускатися
спусковатий
спуст
спустити
спустілий
спустіння
спустіти
спусткувати
спустошалий
спустошення
спустошувати
спустувати
спутувати
спухніти
спухнути
спуховато
спуховий
спуховистий
спуховисто
спухово
сп'юх
сп'юшок
сп'янчити
сп'янчитися
сп'ясти
сп'ятити
сп'ячка
сп'ячник
срака
сральня
сратво
срати
срач
срачка
сребло
срем'я
сріберний
срібліти
срібло
сріблоглав
срібло-злотий
срібляний
срібляник
срібний
срібник
срібнити
срібнісінький
срібноводий
срібнозелений
срібнолукий
срібнолюбний
срібнорогий
срібняк
срібнястий
срібрений
сріб'яний
сс...
ссати
стабуритися
став
ставати
ставатися
ставець
ставидло
ставити
ставитися
ставище
ставка
ставляння
ставляти
ставма
ставний
Безвесельний, -а, -е. Лишенный веселъ. Безвесельні ґалери. К. МХ. 15.
Зата́юватися, -та́ююся, -єшся, сов. в. затаї́тися, -таю́ся, -ї́шся, гл. 1) Скрываться, скрыться, укрываться, укрыться. Затаївся духом і тілом. Н. Вол. у. 2) Отпираться, отпереться, не признаваться, не признаться. Затаїться, та й що хоч йому роби. Н. Вол. у.
Ле́жанка, -ки, ж. 1) Лежаніе, ничего не дѣланіе постоянное. 2) Лѣность. Лежанка го напала. Онъ сдѣлался лѣнивъ. Вх. Зн. 32. 3) Сорванная зеленою, но затѣмъ улежавшаяся груша.
Набе́дра нар. сиді́ти, ї́хати набе́дра. Сидѣть, ѣхать на лошади верхомъ на бедрахъ (позади обыкновеннаго сѣдока на спинѣ).
Підкочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. підкоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Подкатываться, подкатиться. Котиться хміль із-між города та підкотився під ворота. Мет. 194. Під Солодьки підкочувавсь жидівський віз і на йому сидів Антоній Люборацький. Св. Л. 308.
Пошкварити, -рю, -риш, гл. 1) Пожарить нѣкоторое время. 2) Изжарить (во множествѣ).
Праця, -ці, ж. Трудъ, работа. Шевч. 133. Котл. Ен. VI. 87. Кричитъ пробі її мати, щоб дівчину рятувати, каже, що за працю тую я дівчину подарую. Чуб. V. 1117. Ум. праценька. ЕЗ. V. 109.
Природність, -ности, ж. Естественность. Желех.
Ростока, -ки, ж. = ростік 1.
Усмакувати, -кую, -єш, гл. Найти по вкусу что, разлакомиться на что. Діти вскакували горох. Лебед. у. Не їдять діти й огірків, як усмакували губи ( = гриби). Волч. у.
Нас спонсорують: