Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спродуватися
спрожиток
спрожогу
спрозорити
спрозоритися
спроквола
спромагатися
спромеж
спроміжність
спромога
спромогтися
спроможне
спроможний
спроможність
спросити
спросонку
спроста
спротивити
спротивитися
спрошувати
спружина
спрягати
спрягатися
спрягнути
спрягти
спрягти 2
спрямити
спрямуватися
спрянути
спрясти
спрят
спрятанник
спрятно
спрятування
спрятувати
спсувати
спудей
спуджувати
спуджуватися
спудза
спудити
спуз
спузарь
спузирити
спузиріти
спуск
спускалка
спускати
спускатися
спусковатий
спуст
спустити
спустілий
спустіння
спустіти
спусткувати
спустошалий
спустошення
спустошувати
спустувати
спутувати
спухніти
спухнути
спуховато
спуховий
спуховистий
спуховисто
спухово
сп'юх
сп'юшок
сп'янчити
сп'янчитися
сп'ясти
сп'ятити
сп'ячка
сп'ячник
срака
сральня
сратво
срати
срач
срачка
сребло
срем'я
сріберний
срібліти
срібло
сріблоглав
срібло-злотий
срібляний
срібляник
срібний
срібник
срібнити
срібнісінький
срібноводий
срібнозелений
срібнолукий
срібнолюбний
срібнорогий
срібняк
срібнястий
срібрений
сріб'яний
сс...
ссати
стабуритися
став
ставати
ставатися
ставець
ставидло
ставити
ставитися
ставище
ставка
ставляння
ставляти
ставма
ставний
Байдикування, -ня, с. Ничего недѣланіе, баклушничанье. І не докучило тобі байдикування? Не змогла б я отако байдикуючи день-у-день без роботи жити. Харьк. г.
Вивождати, -ждаю, -єш, гл. = виводити. Дуків сребраників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Мет. 382.
Виминати Ii, -на́ю, -єш, гл. Перегонять, обгонять.
Вихруватий, -а, -е.
Лахманярка, -ки, ж. Тряпичница. Желех.
Нетеч и нетеча, -чі, нете́чина, -ни, ж. Стоячая вода, болото. Желех. Въ нѣкоторыхъ выраженіяхъ употребляется вмѣсто: нечиста сила, чорт. нете́ча дала занять! Чертъ дернулъ тронуть! Ном. № 13526. Въ «Степових думах та співах» Манджуры (стр. 20): Чого мені журитися, якої нетечі?
Полазюка, -ки, об. Калѣка ползающій.
Потич нар. Внизъ головою. Яким він мені родич? Хиба що летів через тин потич. Посл. Ліз потич додомочку. Гол. II. 463.
Пхнути, -ну́, -не́ш, гл. Пихнуть. Того пхне рукою, а другого тикне ціпком. Стор. МПр. 163.
П'ядь, -ди и -ді, ж. Пядь, мѣра около четверти аршина. На три п'яді завдовшки. Грин. III. 326. Піл — на п'ядь дошка од дошки. Мир. ХРВ. 24. Прибуло дня на курячу п'ядь. Чуб. І. 245.
Нас спонсорують: