Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

с
са! а са!
сабанити
сабаш
сабашівка
сабашувати
сабе
саблук
савити
савка
савтира
савул
сага
сагайдак
саганистий
сагмал
саґан
саґмал
сад
саджавка
саджати
саджений
садиба
садикати
садити
садитися
садібня
садівник
садівничий
садівничити
садіння
садковий
садно
саднути
садовий
садовина
садовити
садовитися
садовище
садовник
садовничка
садок
садонько
садочок
саєт
саєтовий
саж
сажа
сажавка
сажанка
сажати
сажень
сажер
сажка
сажний
сажниця
сажньовий
сажовий
сажотрус
сазан
сайгак
сайдак
сак
сака
сакалаш
саква
сакви
саківно
саклак
сакрамент
сакраментувати
саксаган
сакуля
сал
сала
салабай
саламаха
салата
салатник
салаш
салашина
салашитися
салашувати
салган
салдат
салдатва
салдатня
салдатченко
салдацький
салєник
салєтра
салимон
салій
салітра
салмаш
сало
салогуб
салом'як
салотовка
салтан
сальник
сальце
саляник
салянка
сам
сама
самарати
самарно
самбір
самбірка
самбіровий
саме
самець
самий
самий 2
самиця
самісінький
самісінько
саміський
самітний
Бурний, -а, -е. Бурный. Бурні води. К. Іов. 60. Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає. О. 1862. VI. 41.
Відстановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відстановити, -влю, -виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.
Зажо́вклий, -а, -е. Пожелтѣвшій. Де-не-де зазеленіє бліде зажовкле стебло. Мир. Пов. II. 85. Бліда та зажовкла, наче зав'яла квітка. Мир. Пов. II. 51.
Зго́їтися, зго́юся, -їшся, гл. Залѣчиться. Не так хутко згоїться, як біда скоїться. Ном. № 2158.
Кісочка, -ки, ж. Ум. отъ коса.
Мельничу́к, -ка, м. Сынъ мельника, помощникъ мельника.
Поточуватися, -чуюся, -єшся, гл. Покачиваться, пошатываться. Загнибіда увійшов у кухню, поточуючись. Мир. Пов. II, 76.
Пунь, (ня м.?), пу́нька, -ки,, ж., пунькало, -ла, с. зоол. Bombinator igneus, жерлянка. Вх. Пч. II. 16.
Сусідній, -я, -є. Сосѣдній. Дівчата оце з сусідніх сіл. Рудч. Ск. І. 131.
Умовкати, -каю, -єш, сов. в. умо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Г. Барв. 154. Навіки милий глас умовк. Котл. Умовк кобзарь сумуючи. Шевч. 51.
Нас спонсорують: