Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смрід
смуга
смуганастий
смугарястий
смугастий
смуглявий
смуглястий
смугнастий
смуда
смудитися
смужечка
смужка
смужкатий
смурнути
смута
смутен
смутити
смутитися
смутість
смуткувати
смутливий
смутний
смутність
смутніти
смутно
смуток
смутувати
смух
смушевий
смушок
снага
снадь
снажний
снажно
снастити
снасть
снизька
снити
снитися
снитка
сницарство
сницарський
сницарь
сниця
снище
снівниця
сніг
снігар
снігниця
сніговий
сніговиця
сніговобілий
сніголюб
снігоцвіт
снігур
снігурка
снідальниця
сніданенько
снідання
сніданок
снідати
сніжечок
сніжина
сніжити
сніжний
сніжниця
сніжок
сніз
снізка
сніп
снісарь
сніт
снітий
снітистий
снітитися
снітиця
снітій
сніть
снітяк
сніцарь
сновига
сновигайло
сновигати
сновида
сновидати
сновидний
снодійний
сноза
снозик
снозити
снопик
снопчик
снота
сноток
снувавка
снувавник
снувалка
снувальниця
снувати
снуватися
снуровиці
снядіти
соб!
собака
собакарь
собакуватий
собарний
собацький
собача
собачий
собачиний
собачиця
собачка
собачник
собачня
собі
собір
собічити
собкати
соболевий
Ворина, -ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло. Канев. у.
Геніяльний, -а, -е. Геніальный. Левиц. І. 338.
Двору́чки, -чок, ж. мн.пресвятої. Раст. Orchis maculata. Лв. 100.
За́городище, -ща, м. Мѣсто, гдѣ была загорода (Cм.) Черк. у.
Зау́хати, -хаю, -єш, гл. Закричать: ух!
Нажва́катися, -каюся, -єшся, гл. Нажеваться, наѣсться.
Похолоднішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться холоднѣе. Ком. II. 48.
Проштрикнути Cм. проштрикувати.
Сьогодні, сього́дня, нар. Сегодня. Чи не гріх, кажуть, сьогодні робить. ЗОЮР. І. 48. Сьогодня не празник, а ти нам не вказник. Ном. № 187.
Читати, -та́ю, -єш, гл. 1) Читать. Батенько йде та в листоньку читає, читаючи та жалібненько ридає. Чуб. І. 174. 2) Считать. Вх. Лем. 483.
Нас спонсорують: