Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самітник
самітність
самка
само 1
само 2
самобієць
самобійка
самовар
самовидець
самовільний
самовільно
самовладний
самовладник
самовладність
самовладно
самовоз
самоволець
самоволя
самовправа
самограй
самогребка
самогуди
самогужки
самодвадсятий
самодержавець
самодержавний
самодержавність
самодержавство
самодержець
самодери
самодесятий
самодруг
самодруга
саможатка
саможер
самозанедбання
самозелень
самозрад
самозречення
самоїстність
самокєша
самокисє
самокиш
самокоска
самокритка
самопал
самопальний
самопас I
самопас II
самопаски
самоперше
самописки
самопихом
самопіч
самопічний
самоповага
самопокора
самопосвята
самопотіти
самоправець
самоприсуд
самопряд
самопрядка
саморадощі
саморідний
саморобка
саморобний
саморозвій
саморослий
саморуйнування
саморуч
саморучний
самосвідомість
самосил
самосій
самосійка
самосійний
самосіч
самостай
самостайний
самостайність
самостайно
самостій
самостріл
самосуд
самота
самотека
самотина
самотіти
самотканий
самотний
самотність
самотока
самотріть
самотужки
самотяж
самоук
самоукий
самохіттю
самохіть
самоходник
самоцвіт
самоцвітний
самочетвертий
самочуття
самошість
самура
санджак
санджаківна
сандова
сандоля
санжарівка
санжарка
сани
саниці
санка
санний
санувати
санчата
санчища
Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. І. 70.
Волосся, -ся, с. соб. Волоса. Багацько, як у лисого волосся. Ном. № 7710. В його золоте волосся на голові. Рудч. Ск. І. 108.
Горобчи́ха, -хи, ж. = Горобка. П'ять горобчих, а потирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86.
Капелина, -ни, капели́нка, -ки, капели́ночка, -ки, ж. Ум. отъ капля.
Лима́нник, -ка, м. Часть лимана, которая при легкомъ вѣтеркѣ попадаетъ въ полосу безвѣтрія и остается неподвижной. Браун. 51.
Лопа́тка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лопата. 2) Въ колесѣ водяной мельницы каждая изъ расположенныхъ по окружности его дощечекъ, на которыя падаетъ вода. Черниг. у. 3) Часть валька, которой колотятъ бѣлье. Шух. І. 154. 4) Лопатка, плечевая кость. 5) Незрѣлый гороховый стручекъ. Кум не кум — не лізь у горох, не псуй лопаток. Ном. № 9713. знатимеш лопатки в горосі. Будешь помнить! Ном. № 4331. Тим часом вже почав (горох) вбиваться й в лопатки, аж тут прийшла пора і на самі стручки. О. 1861. III. 95. Переносно вбиватися в лопатки значитъ вырастать. 6) Пластинка разогнутаго рога.
Причалювати, -люю, -єш, сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. до свого́ берега причалив навіки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106. 2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22. 3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216. 4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.
Скрекіт, -коту, м. Стрекотаніе.
Фалда, -ди, ж. 1) Складка. Желех. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Мик. 481. Cм. хвалда.
Хильцем, хильці, нар. 1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Гол. ІII. 164. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Чуб. V. 127. Побіг хильці бур'янами, та й утік. Камен. у. 2) хильцем ковтнути. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ. Левиц. І. 143.
Нас спонсорують: