Бідний, -а, -е. 1) Бѣдный, неимущій. Роди, Боже, на всякого долю — бідного і багатого.
2) Несчастливый, горемычный, бѣдный. Бідна моя головонька, доленька несчасна. Помер отець-ненька — я журюся: до кого ж я, бідна, пригорнуся? Ум. бідненький, біднесенький. Жив тоді бідненький чоловік із жінкою.
І II, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. А жіночку свою любив і Господи єдиний! 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти. . І вже, не справить горбатого могила.
Луг, -гу, м.
1) Лѣсъ на низменности, низменность, поросшая лѣсомъ. Через темні високі луги ясним соколом перелини. Ой не шуми, луже, зелений байраче. У зеленім темнім лузі червона калина.
2) Щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати.
3) = луговина. Ум. луженько, лужечок, лужо́к. Дай же мені. Боже, з того луженька вийти, на береженьку стати. Ой у лісі, у лужечку терен процвітає.
Набаламу́чувати, -чую, -єш, сов. в. набаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. 1) Набалтывать, наболтать (о жидкости). 2) Производить, произвести смуту, безпорядокъ. 3) Наобольщать, насоблазнять многихъ.
Оподаль нар. Вдали.
Полька, -ки, ж.
1) Полька. Ой ти руський, а я полька.
2) Танецъ: полька.
3) Названіе коровы.
Прообідати, -даю, -єш, гл. Пропустить, потерять что обѣдая.
Сталевий, -а, -е. Стальной. Сталеві сорочки.
Тьопатися, -паюся, -єшся, гл. Идти, брести по грязи. І став би я тьопатись за сорок верстов.
Чітуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Орішками чітуватися.