Загвинти́ти, нчу́, ти́ш, гл. = заґвинтити.
Замі́р, -ру, м. 1) Намѣреніе, умыселъ; цѣль; планъ. Тільки матері призналась про свої заміри. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. 2) Отдѣленное, отмѣренное поле. Пан замір відпуска на випас худоби, за це ми усеньке сіно йому збіраємо.
Здереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Превратиться въ дерево, одеревянѣть. Відро скаменіло мармором біленьким, дівча здеревіло явром зелененьким.
Кулачина, -ни, м. Кулакъ. А я постелю сірячину, а в головах кулачину.
Мі́рно нар. Умѣренно.
Сколінкуватіти, -тію, -єш, гл. = сколіничитися.
Творіння, -ня, с. = твір 1. Гоже, не гоже — творіння боже. Ум. творіннячко.
Угризтися Cм. угризатися.
Чашечка, -ки, ж. 1) Ум. отъ чашка. Чашечка — воду пити. 2) Ячейка въ сотахъ.
Черкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Черкнув із неба, аж курить. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука.