Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сап
сапа
сапай
сапальник
сапальниця
сапання
сапати
сапати 2
сапачка
сапет
сапета
сапетон
сапильно
сапіна
сапка
сапкий
сапнути
сапувальник
сапувальниця
сапування
сапувати
сапуга
сапун
сапуха
сап'ян
сап'янний
сап'янці
сарака
сарана
саранячий
сарапати
сардак
сардачина
саркати
сарна
сарсама
сас
сатана
сатанаїл
сатанивий
сатаніти
сатанюка
сахар
сахарець
сахарний
сахарниця
сахарня
сахарь
сахатися
сачовиця
свавільний
свавільник
свавільно
свавільство
сваволець
сваволити
сваволя
свайба
сваненька
сваненько
сванька
сванютка
свар
свара
сварити
сваритися
сваритоньки
сваріння
сварка
сваркий
сварливе
сварливець
сварливий
сварливість
сварливо
сварник
сват
сватальний
сватальник
сватання
сватати
свататися
сватач
сватба
сватів
сватко
сватній
сватонько
сваття
сватуньо
сваха
свахатися
свашенька
свашка
свашкувати
свашчак
свашчити
свекла
свекляний
свекор
свекорків
свекрів
свекрівонька
свекрівщина
свекровця
свекронько
свекруха
свекрухна
свекрушенька
свекрушин
свекрушина
свекрушище
сверб
свербига
свербигуз
свербила
свербіти
сверблячий
сверблячка
свербота
Виїдати, -даю, -єш, сов. в. виїсти, -їм, -їси, гл. 1) Выѣдать, выѣсть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. 2) Съѣдать, съѣсть все, всѣхъ. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Рудч. Ск. І. 73. Хліб... сарана виїла. О. 1862. X. 114. Когда говорится о ѣдѣ людей, то виїсти употребляется только въ приложеніи къ жидкой пищѣ: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.
Випорхати, -хаю, -єш, гл. Порошить. Чорна хмара виступає, дрібний дощик викрапає, білий сніжок випорхає, бурлак ніжки піднімає. Мет. 464.
Кибалка, -ки, ж. Родъ головного женскаго убора. Гол. Од. 27. Впрягла в ґринджолята павичку, сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. Котл. Ен. (В старовину молода) в понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34. Ум. киба́лочка. Крають китаєчку, зшиють кибалочку та на твою головочку. Мет. 158. Он глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: чіпчичок, кибалочку на твою головочку. Грин. III. 499.
Латунник, -ка, м. Бѣдный поселянинъ. ЧСВ. 1853. 61.
Обсмажити Cм. обсмажувати.
Пан, -на, м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: панове. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. АД. II. 36. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? АД. II. 4. Гей, пане Потоцький! Чом у тебе и досі розум жіноцький? АД. II. 33. Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. АД. II. 71. Ой ходімо, пане брате, на тай кут помалу! Мет. 85. Друзі, панове-молодцї. АД. І. 183. Правда, панове, полягла Мішки Самійла голова. АД. І. 219. пане добродію! Милостивый государь. Левч. 4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. АД. II. 5. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. Мет. 103. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! К. ЧР. 49. паном діло жити. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. Греб. 383. 2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? Чуб. V. 65. 3) Родъ игры. Ив. 16, 19, 38. Ум. панок, паночок, панонько.
Пер'ян, -на, м. = перістий віл. Cм. перістий 1. КС. 1898. VII. 42.
Плас, -су, м. Часть келефа: загнутый конецъ его молотка. Шух. І. 274. Часть топірця́, собственно его бартки: плоская заостренная часть. Шух. І. 289.
Пліснявіти, -вію, -єш, гл. Плѣсневѣть.
Полікарювати, -рюю, -єш, гл. Пробыть врачемъ нѣкоторое время.
Нас спонсорують: