Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сторчати
сторчити
сторчки
сторчовий
сторчогляд
сторчувати
стос
стосуватися
стосунок
стота
стотве
сточити
сточки
сточник
сточувати
стояк
стояка
стоян
стоянка
стоянок
стояти
стоячий
стоячка
стоячки
страва
стравне
стравний
стравня
стравувати
стравуватися
страж
страждання
страждати
страждатися
страждування
страждувати
стражник
стражниця
страма
страмина
страмити
страмний
страмно
странній
страпатий
страпки
страптувати
страп'я
страсний
страсть
страта
стратенець
стратити
стратка
страфитися
страх 1
страх 2
страхати
страхатися
страхів'я
страхіття
страхіть
страхнутися
страховий
страховина
страховинний
страховиння
страховитий
страховище
страховіття
страхополох
страхопуд
страхопудливий
страхота
страчувати
страчуватися
страшен
страшенне
страшенний
страшенно
страшетний
страшетно
страшило
страшити
страшитися
страшкий
страшко
страшний
страшно
страшок
стрел
стрелити
стрелиця
стрель
стрелькуватий
стрельнути
стрельчик
стремено
стремін
стремінце
стреміти
стремя
стренадка
стренчити
стрепенути
стрепенутися
стрепет
стрепетатися
стрепехатися
стриб 1
стриб 2
стрибайчик
стрибати
стрибатися
стрибкий
стрибнути
стрибок
стрибонути
стрибун
стривати
Гу́та, -ти, ж. Стекляный заводъ. Палає, як у гуті. Ном. № 14045.
Зчезати, -заю, -єш, сов. в. зче́знути, -ну, -неш, гл. Исчезать, исчезнуть. Марко повернув у гущиню і зчез за кущами. Стор. МПр. 125.
Надуби́ти, -блю́, -биш, гл. Набрать, захватить. Як ускочив, так жменю оріхів і надубив. Борз. у.
Наму́рхатися, -хаюся, -єшся и намурха́титися, -ха́чуся, -тишся, гл. Натоптаться. За день намурхатишся (намурхаєшся), то й ніг не чуєш. Луб. и Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Покришечка, -ки, ж. Ум. отъ покришка.
Порепатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться.
Порукатися, -каюся, -єшся, гл. Поздоровкаться за руку. Зустрілась, порукалася. Черк. у.
Пошкамотати, (-таю, -єш?), гл. Изорвать въ куски, истерзать. А в тої жінки груди геть пошкаматані, гей би пси пошарпали. ЕЗ. V. 217.
Розгортуватися, -туюся, -єшся, гл. = Розгортатися.
Роспростирати, -ра́ю, -єш, сов. в. роспросте́рти, -стру, -реш, гл. 1) Распростирать, распростереть. Так щедрі руки роспростер благий Господі, над нами. К. Псал. 233. 2) Распространять, распространить. Освіту народню скрізь роспростер. К. (О. 1861. II. 228).
Нас спонсорують: