Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стрига
стригавка
стригнути
стригти
стригун
стриєчний
стрижай
стрижак
стрижачка
стрижень
стрижій
стрижка
стрижча
стрий
стрийна
стрик
стрикачка
стрики-брики
стрим
стримати
стримувати
стрих
стрихіль
стрихулець
стрицовий
стрібло
стрібний
стрібувати
стрівати
стріватися
стрівка
стрівожити
стрівожитися
стрій
стрійний
стрійно
стрікати
стрікнути
стріл
стріла
стрілецтво
стрілець
стрілецький
стрілити
стрілиця
стрілка
стрілкуватий
стрілочка
стріль
стрільба
стрільний
стрільнути
стрільня
стрільцювати
стрільчик
стрільчити
стріляйник
стріляний
стріляти
стрімголов
стрімкий
стрімко
стрімляк
стрімчастий
стрінути
стріп
стріпнути
стріпотати
стріскати
стріт
стрітенний
стрітення
стрітенський
стріти
стріть
стріха
стріхавий
стріхіль
стріч
стріча
стрічань
стрічати
стрічатися
стрічений
стрічення
стрічечка
стрічка
стрічний
стрішка
строгий
строго
строжити
строїти
строїти 2
строїтися
стройка
стройний
стройно
строк
строка
строкарь
строкатий
строковець
строковий
стром
строма
стромити
стромляти
стромлятися
стромовина
стромота
стропа
стропитися
строчити
строчільний
строчок
строщити
строюдити
струб
струг
Гнівання, -ня, с. Дѣйствіе гнѣвающагося, тнѣвное состояніе. Як вам не обридло те гнівання?
Дохо́джувати, -джую, -єш, гл. 1) Кончать, кончить хожденіе. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник. Св. Л. 130.
Дря́глий, -а, -е. Ветхій, подгнившій, изношенный. Дерево дрягле. Грубка дрягла. Лубен. у.. Cм. драглий.
Круглолиций, -а, -е. = кругловидий. Із за лісу, з за туману місяць випливав, червоніє круглолиций, горить, а не сяє. Шевч.
Латати, -та́ю, -єш, гл. 1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Ном. № 1595. Церкву обдирає, а коршму латає. Ном. № 11723. 2) Прибивать лати на кровлю. Угор. 8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати! Маркев. 48.
Німо нар. Нѣмо; безгласно; молчаливо. У хаті сумно, німо. Мир. Пов. І. 134. На мене мати якось приглядається, наче що випитує німо. Г. Барв. 238.
Оброчник, -ка, м. Давшій обѣтъ сдѣлать что либо во искупленіе грѣха. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою... Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк з'оброкувати. К. ЦН. 220.
Позавозити, -вожу, -зиш, гл. 1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш. Харьк. 2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили. Харьк. у.
Сусік, -ка, м. Закромъ. Вх. Зн. 68.
Шепотатися, -чу́ся, -чешся, гл. = шептатися. Молодиці шепоталися довгенько собі. МВ. (О. 1862. І. 84). Шепочеться з калиною о давній годині. Шевч. 438.
Нас спонсорують: