Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стариґай

Стариґай, ґая, м. = стариган. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 197.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРИҐАЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРИҐАЙ"
Дик, -ка, м. Дикій кабанъ. Чуб. Вх. Пч. II. 7.
Димаре́вий, дима́рний, -а, -е. Относящійся къ дымовой трубѣ.
Запої́ти, -пою́, -їш, гл. Упоить.
Кінцевий, -а, -е. Конечный; послѣдній въ концѣ. На кінцевій тальбі кладе керманич... лише одну керму. Шух. I. 182.
Люльок, -лька, м. Раст. Hyosciamus niger. Лв. 99.
Однояй, я́я, м. Человѣкъ съ однимъ ядромъ. Рк. Левиц.
Патякати, -каю, -єш, гл. Разглагольствовать. Сидить з п'яницями, патякає. Г. Барв. 290.
Пеленувати, -ну́ю, -єш, гл. Пеленать. Годувала, пеленувала, ніченьки не досипала. Грин. III. 370.
Пронидіти, -дію, -єш, гл. Проскучать; просидѣть безъ дѣла. Він ходів зо два там просидів, а мабуть би і більш пронидів, як би його враг не спіткав. Котл. Ен. І. 26.
Такелецький, -а, -е. Вотъ такой большой. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАРИҐАЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.