Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спільжити
спільний
спільник
спільність
спільно
спімнути
спімститися
спінка
спінь
спір
спірати
спіратися
спірити
спірка
спірний
спірниця
спірно
спіса
спіти
спіткання
спіткати
спіткнутися
спітніти
спітнявіти
спіх
спішвити
спішити
спішитися
спішний
спішно
спішок
сплав
сплавати
сплавачка
сплавляння
сплавляти
сплавний
сплавник
сплавня
сплавовий
сплакати
сплакнути
спласкати
сплачувати
сплескати
сплеснути
сплести
сплечитися
спливати
сплигувати
сплинути
сплисти
спліндрувати
сплітати
сплітатися
сплітачка
сплішити
сплодити
сплодитися
сплоха
спльовувати
сплюндрувати
сплюнути
сплюх
сплюха
сплюща
сплющати
сплющатися
сплющий
сплющити
сплямувати
сплямуватися
сплянтувати
сплячий
спобігати 2
споважати
сповенити
сповенитися
сповивальниця
сповивати
сповивач
сповити
сповиток
сповиття
сповитуха
сповідання
сповідати
сповідатися
сповіддя
сповідник
сповідниця
сповідь
сповіряти
сповісти
сповіщати
сповна
сповнити
сповняти
сповнятися
споводувати
сповчити
спогад
спогадати
споганити
споганювати
споганюватися
споглядати
спогонити
спограти
спогріти
спогудити
сподарь
сподаряка
сподень
сподибати
сподіваний
сподіванка
сподівання
сподівати
сподіватися
Бондарь, -ря, м. Бочаръ. Покинь, покинь, старий бондарь, по дочці плакати, покинь відер набивати — будеш панувати. Чуб. V. 428. Ум. бондарець, бондарик. На дворі погребець, на погребці бондарець: «ой бондаре, бондарику, — набий мені бочку». Чуб. V. 1174. Ув. бондарисько, бондарище, бондарюга.
Лису́на, -ни, ж. Корова съ бѣлымъ пятномъ на лбу. Желех.
Наголу́битися, -блюся, -бишся, гл. Наласкаться вдоволь.
Надякува́тися 2, -ку́юся, -єшся, гл. Побыть достаточно долго дьячкомъ.
Прежній, -я, -є. Прежній. Як би була прежняя розмова. Чуб. V. 531.
Проберегти, -режу, -же́ш, гл. Простеречь извѣстное время. Став берегти той сад і проберіг три дні. Грин. І. 64.
Тягітна прил. Беременная. Ота жінка та була тягітна, то певно припало родити, а ніяк, так вона й умерла. Камен. у. Жінка, як буде тягітная.... то легко дитя родить. Драг. 168.
Угоряти, -ряю, -єш, сов. в. угорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Терять, потерять часть вѣса при горѣніи. Де б те золото дівалось, як би не вгоряло. Ном. № 14058.
Учителька, -ки, ж. Учительница.
Хлопцювати, -цю́ю, -єш, гл. Быть въ отроческомъ возрастѣ, быть мальчикомъ. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став. (Стрижев.). Як я ще хлопцював. О. 1862. IX. 63.
Нас спонсорують: