Голити, -лю, -лиш, гл.
1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче.
2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить.
Ґонти́на, -ни, ж. Одна штука кровельнаго теса.
Далиня́, -ні́, ж. = Далечини.
Зді́дькатися, -каюся, -єшся, гл. Стать похожимъ на чорта, взбѣситься.
Знемогтися, -жуся, -жешся, гл. Утомиться, устать, изнемочь, выбиться изъ силъ. Погасли очі, знемоглися руки. Знемігся ж мов і задрімав.
На́бор нар. = набір.
Повигнивати, -ва́ю, -єш, гл. Выгнить (во многихъ мѣстахъ). Солома на хаті як повигнивала.
Проскурня, -ні, ж. Мѣсто, гдѣ пекутъ просфоры, просфорная.
Усідати, -даю, -єш, сов. в. усісти, усяду, -деш, гл.
1) Садиться, сѣсть. Летить ворон з чужих сторон, на могилі усідає. Не вспів козак Нечай на коника всісти.
2) Обсѣдать, обсѣсть. Гайвороння чисто всіло дерева.
Чутка, -ки, ж.
1) Слухъ, вѣсть. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше. Ані виду не видати, ані чутки не чувати.
2) Шишка ели.
3) = шулка.
