Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

служащий
служба
службовий
службонька
служебка
служебниця
служебочка
служениця
служення
служенька
служечка
служивий
служитель
служителька
служити
служка
служниця
слуква
слуп
слупик
слупок
слупувати
слупчастий
слупчик
слутий
слутити
слух
слухало
слухання
слухати
слухатися
слухач
слухащий
слухм'яний
слухняний
слухняно
слухнянство
случай
случка
слушний
слушність
слушно
сльоз
сльоза
сльозавий
сльозина
сльозити
сльоси
сльота
сльотавий
слюга
слюз
слюзавий
слюзити
слюзувати
слюсак
слюсарство
слюсарський
слюсарь
слюсарювати
слютняк
сляж
смага
смаглій
смаглюватий
смагнути
смажений
смажениця
смажити
смажитися
смажка
смажний
смажниця
смажно
смак
смаковитий
смакота
смакувати
смалений
смалець
смалити
смалій
смалький
смальнути
смальцований
смальцювати
смалятина
смарагд
смаркатий
смаркач
смаркля
смаровіз
смаровний
смарувати
смачен
смачити
смачний
смачніти
смачно
смердак
смердіти
смердюк
смердюх
смердюха
смердючий
смердючка
смерек
смерековий
смеречє
смеречина
смеречнюк
смеречок
смерічка
смерк
смеркання
смеркати
смеркатися
смерком
смертельний
смертенний
Багатство, -ва, с. Богатство. Бідность, багатство — єсть то божа воля. Мет. 71. Нащо мені багатство, нащо мені гроші? Чуб. V. 117.
Блинець, -нця, м. = млинець. Рудч. Ск. І. 35.
Гру́зько нар. Топко, вязко. Ном. № 13323. Грузько йти.
Дити́нячий, -а, -е. = Дитячий.
Зажму́рити, -рю, -риш, гл. Зажмурить (о глазахъ).
Зайди́світ, -та, м. Бродяга, авантюристъ. Пройдисвіте, зайдисвіте, всі дороги знаєм. Гол. І. 261.
За́пряжка I, -ки, ж. = засмажка. Вх. Лем. 416.
Коровайниця, -ці, ж. Женщина, приготовляющая коровай. Хороші коровайниці хороший коровай бгають. Ном. № 7156. Ум. коровайничка. Чи тут тії коровайнички, що шитії та рукавочки? Мет. 162.
Понабріхувати, -хую, -єш, гл. Налгать (во множествѣ). Що вона на мене понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задріпана, і лиса, ще й до того відьма. Левиц. ПЙО. І. 375.
Роспросторювати, -рюю, -єш, сов. в. роспросто́рити, -рю, -риш, гл. 1) Распространять, распространить, простирать, простереть. Ти своє величне з неба на всю землю роспросторив. К. Псал. 14. Тінь темної ночі піднімала своє чорне крило і роспросторювала усюди темноту. Мпр. Пов. II. 115. 2) Разставлять, разставить (руки). Роспросторила руки, наче крила. Грин. II. 280.