Вижлоктати и вижлуктати, -таю, -єш, гл. Выпить. (Зевес) вижлоктав підпінка чару. Що було останнє у пляшці, вижлуктав без чарки, нахильцем.
Відбутка, -ки, ж. = відбуток.
Вір'ян, -на, м. Сватъ. Прийшло ж до неї аж три вір'яни: Ой ви, вір'яни, ви, голублята! не беріть мене із поля, з ниви, возьмете мене у батька з двора.
Гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! На гуслі грає, красно співає. 2) Скрипка. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Ум. Гу́сленьки. гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Гусовки шмарте до гусевниці.
Клечання, -ня, с. Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу.
Оттой, отта, отте́, мѣст. Вотъ тотъ. Умер оттой Лисенко, та вдова продавала худобу.
Півхунт, -та, м. Полуфунтъ. Купила оце півхунта масличка, а воно у тім півхунтові більш соли, ніж масла.
Підхвалити Cм. підхвалювати.
Пхикати, -каю, -єш, гл. О ребенкѣ: тихо плакать, всхлипывая, хныча. Замовкло, не плаче, тілько пхика.
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик».
