Бавуна, -ни, ж., бавуняний, -а, -е. = бавовна, бавовняний.
Бур'Янчик, -ка, м. Ум. отъ бур'ян.
Захоруваты, -рую, -ешъ, гл. Заболить. Пославъ Богъ йимъ лыхо: захорувавъ Господарь та хутко и вмеръ.
Здого́нити, -ню, -ниш, гл. = здоганяти. Хто два зайці гонить, жадного не здогонить.
Козгирь, -рю, м. = козирь 3.
Лаяти, -лаю, -єш, гл. Ругать, бранить. Ніхто не бив і не лаяв. Дати не дай, а лаяти не лай. Лаяла, лаяла, — насилу ціле село перелаяла. Тяжко плакала Ганнуся і не знала защо, защо мати знущається, лає-проклинає. лаяти в батька, в матір, лаяти по московському. Ругать матерно.
Ординка, -ки, ж. Казанская овчина, рыжеватая, съ грубой шерстью.
Поторжка, -ки, ж. Торгъ, торговля. Сьогодня на базарі нема поторжки.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Сушиця, -ці, ж. = сухоліс.