Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спекатися
спекота
спекти
спектися
сперва
сперед
спереда
спередити
спереду
спережати
сперечати
сперечатися
сперечитися
сперти
сперш
спечалити
спечний
спечно
спивати
спиватися
спиватися 2
спиж
спижарня
спижовий
спилити
спильна
спильнувати
спин
спина
спинати
спинити
спинка
спинковий
спинкувати
спинок
спиночка
спинточити
спинчатися
спиняка
спиняти
спинятися
спис
списати
спискати
список
списувати
списуватися
списьменна
спит
спитати
спитатися
спити
спитлювати
спиток
спитувати
спитуватися
спихати
спихойка
спиця
спичак
спичастий
спичасто
спичка
спишна
спищати
спів
співа
співак
співака
співанка
співання
співаночка
співати
співатися
співацький
співаченько
співачка
співачок
співець
співливий
співний
співонути
співочий
співочка
співробітник
співробітниця
співувати
співун
співуха
співучий
спід 1
спід 2
спідка
спідлений
спідліти
спідневідити
спідник
спідниця
спідничина
спідничка
спідній
спідняк
спіднярка
спідручний
спідсісти
спідсподу
спідтиха
спідушка
спіж
спізнавати
спізнаватися
спізнитися
спіймати
спійняти
спілий
спіліти
спілка
спілкування
спілкувати
спілчливий
Кабиш, -ша, м. Шуточное названіе солдата и вообще великоросса за часто употребляемое ими выраженіе: «кабы-жъ». Сим. 45.
Натрапити, -ся. Cм. натрапляти, натраплюватися.
Опарь, -рі, ж. опарь, -ря, м. 1) Незамерзающее мѣсто на болотѣ. Вас. 207. 2) Промоина, продушина во льду. Сим. 119, 147. Мнж. 187.
Послизнути, -ну, -неш, гл. 1) Сдѣлаться скользкимъ, покрыться слизью. Послизло сало. Черк. у. Уже м'ясо послизло. Черк. у. 2) Исчезнуть, пропасть (о многихъ). Щоб люде всі, що при Енеї, послизли. Котл. Ен. І. 8. Злії духи, так як мухи, всі уже послизли. КС. 1882. IV. 169.
Роздмухати, -ха́ю, -єш, сов. в. роздмухати, -хаю, -єш, одн. в. роздмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Раздувать, раздуть.
Содухи Два первыя слова похороннаго пѣснопѣнія: «Со духи праведными скончавшуся....»; употребляются въ значеніи: смерть, конецъ. Да ти ж мене й не брязнеш так об землю, щоб тут мені й содухи. К. ЧР. 168. со́духи спусти́ти. Издохнуть. Заяць уже спустив содухи. Вх. Зн. 65.
Тісно нар. 1) Тѣсно, плотно. Тісно притулює вона до себе слабу дитину. Левиц. І. 95. 2) Трудно, тяжело. Так стало тісно й гірко, хоч з мосту да в воду. Валк. у. 3) Бѣдно. 4) Серіозно, не шутя, строго. Як стали тісно браться до його, то мусив признатись. Н. Вол. у. Ум. тісненько, тісне́сенько.
Удіяти, удію, -єш, гл. Сдѣлать, подѣлать. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Ном. № 2635. Породила мене мати у святу неділю, дала мені гірку долю — нічого не вдію. Мет. 12.
Упиняти, -няю, -єш, сов. в. упинити, -ню, -ниш, гл. Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Хоч і ворота зачини, то не впиниш. Ном. № 2034. Господь злющу руку впинить і на суді оборонить. К. Псал. 90.
Шовковать, -ті, ж. Раст. Conferva rivularis. Вх. Пч. II. 30.
Нас спонсорують: