Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

старук
старун
старунок
старцівна
старцювати
старцюга
старча
старченя
старчечий
старчик
старчиха
старчовод
старчота
старчук
старший
старший 2
старшина
старшинник
старшинування
старшинувати
старшувати
стаскати
статарити
статечне
статечний
статечність
статечно
статива
статися
статковитий
статкувати
статний
статніти
статок
статочний
статура
статурний
статут
статуя
стать
стація
стая
стверджати
стверділий
ствердіти
створитель
створити
створитися
створіння
стебелечко
стебелина
стебель
стебелькуватий
стебельце
стебка
стеблина
стеблистий
стебло
стебник
стебнівка
стебнування
стебнувати
стебнути
стебочка
стебур'я
стегевце
стегнище
стегно
стегняниця
стеженька
стежити
стежка
стейка
стеклий
стекло
стекти
стелепати
стелепнути
стелина
стелити
стелитися
стеління
стельвага
стельмах
стельмашня
стелюга
стеля
стеменний
стеменнісінький
стеменнісінько
стеменно
стемнілий
стемніти
стенатися
стенути
степ
степина
степір
степка
степліти
степлітися
степний
степно
степовий
степовик
степовничий
степок
степучий
стервезний
стервига
стервин
стерво
стерв'яка
стеребкатися
стерегти
стерегтися
стережений
стереження
стерень
стеречи
Басарабець, -бця, м. Бессарабець. Ой писали басарабці та до наших хлопців листи: «ой ідіть, полтавці, та до нас риби їсти». Грин. ІII. 563.
Безуважний, -а, -е. Невнимательный.
Заводі́йка, -ки, м. Зачинщикъ. Васильк. у.
Зе́льман, -на, м. Родъ гаївки. Kolb. І. 166, 177, 183.
Лійці, -ців, м. мн. Возжи. Правоб. Левч. 13.
Напу́тниця, -ці, ж. Наставница. Порадо милая моя, напутнице моя і мати. Мкр. Г. 25.
Ополок, -лку, м. У кожевниковъ: кожа съ брюха животнаго. Вас. 158.
Поросхитуватися, -туємося, -єтеся, гл. Раскачаться, расшататься (во множествѣ).
Розсипатися, -паюся, -єшся, сов. в. розсипатися, -плюся, -плешся, гл. 1) Разсыпаться, разсыпаться. Горох розсипався. Волосся розсипалось по плечах. Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом. Левиц. Пов. 162. Голос його розсипався між скелями, як весняний перший грім. Левиц. Пов. 355. 2) Распадаться, распасться. Тая земля, що він одлупив, взяла та й розсипалася у його в руці. Чуб. І. 144. Цебер розсохся і розсипався. Рудч. Ск. I. 129. Ой упала зоря з неба та й розсипалася, мила зорю позбірала та й затикалася. Чуб. V. 1194. Розсипались жовті кости як жар по печі. Чуб. V. 739. 3) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. У мене жінка розсипалась. Лохв. у. 4) Усиленно хлопотать, изъ кожи лѣзть. Зубиха ж тут так і розсипається. І сюди шатнеться, і туди мотнеться; і намисто Олені нав'язує на шию, і голову квітчає. Кв. II. 140.
Стільниця, -ці, ж. 1) Столечница. Канев. у. Шух. І. 99. 2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр. 3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука. Шух. І. 98.
Нас спонсорують: