Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

старук
старун
старунок
старцівна
старцювати
старцюга
старча
старченя
старчечий
старчик
старчиха
старчовод
старчота
старчук
старший
старший 2
старшина
старшинник
старшинування
старшинувати
старшувати
стаскати
статарити
статечне
статечний
статечність
статечно
статива
статися
статковитий
статкувати
статний
статніти
статок
статочний
статура
статурний
статут
статуя
стать
стація
стая
стверджати
стверділий
ствердіти
створитель
створити
створитися
створіння
стебелечко
стебелина
стебель
стебелькуватий
стебельце
стебка
стеблина
стеблистий
стебло
стебник
стебнівка
стебнування
стебнувати
стебнути
стебочка
стебур'я
стегевце
стегнище
стегно
стегняниця
стеженька
стежити
стежка
стейка
стеклий
стекло
стекти
стелепати
стелепнути
стелина
стелити
стелитися
стеління
стельвага
стельмах
стельмашня
стелюга
стеля
стеменний
стеменнісінький
стеменнісінько
стеменно
стемнілий
стемніти
стенатися
стенути
степ
степина
степір
степка
степліти
степлітися
степний
степно
степовий
степовик
степовничий
степок
степучий
стервезний
стервига
стервин
стерво
стерв'яка
стеребкатися
стерегти
стерегтися
стережений
стереження
стерень
стеречи
Бахта, -ти, ж. = башта. Як поїхав та пан Нечаєнко та од бахти до бахти. Мет. 404.
Безбатченко, -ка, м. Внѣбрачный сынъ. К. Досв. 160. А ти гріх мій спокутуєш в людяхъ сиротою, безбатченком. Шевч.
Бурити, -рю, -риш, гл. 1) Разрушать, ниспровергать, разорить. 2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила. 3) Волновать, возмущать. 4) Рыть. Киртиця бурит землю. Вх. Лем. 395.
Гру́яти, -ру́ю, -єш, гл. Каркать. Ворон грує. Ой ворони чорненькі, чого ви прячете, груїте жалібненько? Морд. К. 62.
За́повідь, -ді, ж. Заповѣдь. Боже милий, вони ж твою заповідь чинили. Хата, 107. А Настуся з богословом заповіді вчиться. Шевч. 499.
Затя́гач, -ча, м. Ремень для укрѣпленія снізки у ярма. Рудч. Чп. 250.
Паперовий, -а, -е. 1) Бумажный. 2) Бѣлый какъ бумага. Ручки мої паперові, чом не робите? Чуб. V. 771.
Позамічати, -ча́ю, -єш, гл. Замѣтить, примѣтить (во множествѣ).
Поламання, -ня, с. 1) Поломка. 2) Нарушеніе, уничтоженіе.
Понамножувати, -жую, -єш, гл. Умножить, расплодить.
Нас спонсорують: