Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ставниця

Ставниця, -ці, ж. = стайня.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 195.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАВНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАВНИЦЯ"
Зятько, -ка, м. ласк. отъ зять. Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись. Грин. III. 498.
Костельник, -ка, м. Католикъ. Постельники свою погибель чують. К. НС. 38.
Куцина, -ни, ж. Короткая мужская или женская одежда, родъ свитки, имѣетъ три складки, называемыя усами, и низкій воротникъ. Харьк. г. ХС. IV. 50.
Мося́жний, -а, -е. Изъ желтой мѣди. Шух. І. 285.
Набе́хтатися, -таюся, -єшся, гл. Нажраться.
Поприманювати, -нюю, -єш, гл. Приманить (во множествѣ). З усього хутора собак сюди поприманював. Харьк.
Прикотити, -ся. Cм. прикочувати, -ся.
Ревіння, -ня, с. Ревъ, мычаніе. Ревіння альпійських коров. Левиц. Пов. 134.
Розсохач, -ча, м. Олень. Вх. Пч. II. 6.
Стебель, -блю, м. = стебло. Грин. III. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАВНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.