Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

світлий
світлиця
світлість
світліти
світло I
світло II
світлонька
світлуха
світовий
світогляд
світок
світом
світонько
світоправній
світота
світочок
світський
світувати
світун
світцян
свіча
свічадо
свічарниця
свічарня
свічарь
свічка
свічколап
свічний
свічник
свобідний
свобідно
свобода
свободити
свободний
своєумець
своєумка
своєщина
своїти
своїтися
сволок
сволоківщина
сворінь
свояк
своякиня
свят
святенниця
святець
святешний
святий
святиня
святитель
святити
святитися
святиця
святьоха
свячене
свячений
свяченина
свячення
священник
священників
сд...
се
себе
себель
себелюб
себелюбець
себелюбий
се-б-то
сегельба
седляк
седми
седмиця
седно
сей
сейм
сеймик
сеймиковий
сеймовий
сеймувати
секерний
секрет
секретарь
секстерень
сект
секта
секунда
секундувати
селедець
селезень
селезник
селезнистий
селех
селечко
селешок
селитва
селити
селитися
селитьба
селище
селіток
село
сельбище
сельський
сельце
селюк
селючка
селява
селянин
селяниця
селянка
селянський
сембреля
семеєчка
семенастий
семеник
семено
семерик
семериця
семеро
Бурлаченько, -ка, м. Ум. отъ бурлак.
Вошопруд, -да, м. Вшивецъ. Пусти мене, вошкопруде, погуляти поміж люде! — Ой холи ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь. Грин. ІІІ. 686.
Ґи́ґнути, -ну, -не́ш, гл. 1) Швырнуть, оросить на землю. Угор. 2) Околѣть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув. Рудч. Ск. І. 6.
Дзюрко́м нар. Струей. Уман. у. Вода біжить дзюрком.
Досу́кування, -ня, с. Досучиваніе.
За́писка, -ки, ж. 1) Запись. 2) Записка. Присилає Максим козака з запискою до замку. ЗОЮР. І. 244. У гребенщиковъ записку писати значитъ проводить по длинѣ гребенки, въ видѣ украшенія, тонкія параллельныя линіи. Вас. 163. Ум. за́писочка. На, брате коте, тобі отсю записочку: ти в хаті, в сухому сидиш, то й запи сочка ніколи не помокне. Грин. І. 8.
Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Чуб. V. 180. Хоч будуть питати, не буду казати. Н. п. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Посл. Не при нас кажучи. Ном. № 8365. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Грин. II. 310. Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Рудч. Ск. II. 209. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Рудч. Ск. I. 26. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» Кв. І. 7. (Изд. 1887). не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього казати з уст. Говорить изустно. Камен. у. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Рк. Макс. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. О. 1861. VIII. 17. Скачи, враже, як пан каже. Ном. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати. Ном. № 157.
Покрикнути, -кну, -неш, гл. Вскрикнуть. Ой крикнув — покрикнув сильне багач молодий. Рудч. ЧП. 82. Так і покрикнули з жалю та з досади. МВ. І. 41. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48).
Порохнявий, -а, -е. = порохнавий. Церква стара, аж поросла, аж порохнява. Чуб. II. 192.
Роскучматися, -маюся, -єшся, гл. = роскудлатися. (О волосахъ). Уман. у.
Нас спонсорують: