Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

світлий
світлиця
світлість
світліти
світло I
світло II
світлонька
світлуха
світовий
світогляд
світок
світом
світонько
світоправній
світота
світочок
світський
світувати
світун
світцян
свіча
свічадо
свічарниця
свічарня
свічарь
свічка
свічколап
свічний
свічник
свобідний
свобідно
свобода
свободити
свободний
своєумець
своєумка
своєщина
своїти
своїтися
сволок
сволоківщина
сворінь
свояк
своякиня
свят
святенниця
святець
святешний
святий
святиня
святитель
святити
святитися
святиця
святьоха
свячене
свячений
свяченина
свячення
священник
священників
сд...
се
себе
себель
себелюб
себелюбець
себелюбий
се-б-то
сегельба
седляк
седми
седмиця
седно
сей
сейм
сеймик
сеймиковий
сеймовий
сеймувати
секерний
секрет
секретарь
секстерень
сект
секта
секунда
секундувати
селедець
селезень
селезник
селезнистий
селех
селечко
селешок
селитва
селити
селитися
селитьба
селище
селіток
село
сельбище
сельський
сельце
селюк
селючка
селява
селянин
селяниця
селянка
селянський
сембреля
семеєчка
семенастий
семеник
семено
семерик
семериця
семеро
Гребня́, -ні́, ж. Дѣйствіе гребущаго весломъ, гребля. Така вже з тебе і гребня: сідай краще на правило.
Змітки, -ків, м. мн. = обметиця 1.
Зоряний, -а, -е. 1) Звѣздный. Ніч місяшна, зоряна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 53). 2) зоряна вода. По нар. повѣрью: вода съ лѣкарственной силой для короны, простоявшая ночь при звѣздахъ. Коли корова дає мало молока (як хто поробе), треш давати їй зоряну воду пити. А ту воду роблють так: ясної ночі ставляють на видноті, супроти зірок, дійницю з водою, то вона повинна простояти всю ніч. Грин. ІІ. 46, 320.
Карпітка, -тки, ж. Носокъ (надѣваемый на ноги).
Колісчастий и колісчатий, -а, -е. 1) Круглый. Сонце круглобоке як кавун, а не як корж; бо коли б воно було тільки колісчасте, а не опукле, то ми б побачили завжди повний круг. Ком. I. 22. 2) На колесахъ. Колісчата скриня. Левиц. І. 184. 3) Узорный. Запасочка ж моя колісчаста... стрічечки мої блакитнії. Кв. II. 15. Були і в... картацьких плахтах з колісчастими запасками спереду. О. 1862. IX. 62.
Обгорнути, -ся. Cм. обгортати, -ся.
Поліпшення, -ня, с. Улучшеніе.
Почванитися, -нюся, -нишся, гл. Почваниться, поважничать.
Православник, -ка, м. Православный человѣкъ. К. ПС. 5.
Тузатися, -заюся, -єшся, гл. Возиться, толкать другъ друга, бороться, спорить. Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались. Грин. II. 179. Дітвора почала тузатись — кому ноту закинути. Св. Л. 42. Вони там проміж себе тузались: той правив гроші, а в того либонь не було. Павлогр. у.
Нас спонсорують: