Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

старий

Старий, -а, -е. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Ном. № 12484. Бог старий господарь. Ном. № 58. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. ЗОЮР. І. 65. Здорові були! А де се ваш старий? стара: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22. 4) старий день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. Св. Л. 59. 5) стара-пані. Переносно: задница. Ум. старенький, старесенький. Рудч. Ск. І. 183. Упадемо матері старенькій крижем до ніг. ЗОЮР. І. 23.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 197.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРИЙ"
Відбудовувати, -вую, -єш, сов. в. відбудувати, -дую, -єш, гл. Вновь отстраивать, отстроить, возстановить прежде бывшее зданіе. Желех.
Дрі́жджі, -джів, дрі́жчі, -чів, м. мн. Дрожди. Росте, як на дріжджах. Ном. № 8611. Пішов, як рак по дріжджі. Ном. № 10981. Пухла така, наче на дріжчах зійшла. МВ. І. 113. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки як на дріжчах. Левиц. І. 140.
Журі́ння, -ня, с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249.
Захрестытыся, -хрещуся, -стышся, гл. Перекреститься. Люде, зачувши дзвонів, захрестились, замолились. Мир. Пов. II. 121.
Маню́ній, маню́нький, манюсе(і)нький, манюсю́ненький и манюсю́нечкий, -а, -е., Ум. отъ малий. Очень маленькій, крошечный.
Обдати, -дам, -даси, гл. Дать всѣмъ.
Помолоти, -мелю, -леш, гл. Помолоть, смолоть.
Посварити, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Поссориться. Вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили. ЗОЮР. І. 224. 2)кого́. Поссорить. 3) — кого. Сдѣлать кому выговоръ, выбранить кого. Треба його посварити, щоб звичайніший був. Його мати посварила, що в мене бував. Грин. III. 300.
Прихідько, -ка, м. Пришлецъ. Що ж се таке, що все платимо ми та ми, а прихідьки як? Хиба вони дурно житимуть на нашій землі. Кобел. у.
Свирілка, -ки, ж. Ум. отъ свиріль. Прадід Адам і дядько Хам зайграли є свирілки. КС. 1882. IV. 170. Ум. свирілочка. В правій руці свирілочка, а в лівій топорець (у вівчаря). Шух. 1. 202.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАРИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.