Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу).
Живете́нь, -тня, м. Подпочва. Cм. живець 2.
Закива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Закивать. 2) п'ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. 3) п'ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого.
Збілі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. Чого так збіліла?
Перемивання, -ня, с. Перемываніе. Води гарячої треба на перемивання — ложки та миски мити.
Пірвати, -рву, -веш, гл.
1) Порвать, разорвать.
2) Схватить.
Прилещатися, -щаюся, -єшся, сов. в. прилести́тися, -щуся, -стишся, гл. Подольщаться, подольститься. От вона до його прилестилась та й питається раз у його: « Чи єсть, каже, на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?»
Рідний, -а, -е. 1) Родной; родимый. Нема в світі правди — тільки рідна мати. Товаришу, рідний брате, виклич дівчиноньку з хати.
2) — край. Родина. Треба ратувать рідний край. Ум. рідненький, ріднесенький. Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Ткач, -ча, м. Ткачъ. Ум. ткачик.
Утятко, -ка, с. Ум. отъ утя.
