Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

солодюсінький
солодючка
солодятко
соложеник
солома
соломаха
соломина
солоней
солонець
солоний
солонина
солонище
солоно
солонувати
солонцювати
солонцюватий
солопити
солопій
солопіти
солотвина
солотрук
солуква
солянка
соляр
солярка
сом
сомець
сомина
сомиряти
сон
соненько
сонечко
соник
сонливий
сонливиці
соннивий
соннивиця
сонний
сонниці
соннота
сонок
сонце
сонців
сончовий
соньки
сонько
сонюга
сонях
соняшний
соняшник
соняшниковий
соняшниця
соняшничина
соняшничиння
соняшно
сопач
сопівка
сопіль
сопільник
сопливий
сопляк
соплякуватий
сопокій
сопочити
сопротивний
сопти
сопун
сопух
сопуха
сорок
сорока
сорокатий
сорокатільник
сороківець
сороківка
сороківчик
сороковий
сороковини
сорококлинці
сороколатий
сороколітній
сорокопуд
сорокоуст
сорокуватий
сорокуля
сорокуш
сором
сороматися
соромити
соромитися
сороміжливий
соромітний
соромітник
соромітниця
сороміцький
соромливий
соромливо
соромляжий
соромлятися
соромно
соромок
соромота
сором'яжливий
соромяжливість
сором'яжливо
сороченька
сороченя
сорочечка
сорочий
сорочин
сорочина
сорочини
сорочка
сорт
сортувати
сосна
сосник
соснина
сосничок
соснівка
Борошнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Пачкаться въ муку.
Волошин, -на, м. Валахъ, румынъ. У нас такий панич як волошин: чорнявий, з волосом на виду. Ном. № 8554.
Знизувати, -зую, -єш, сов. в. знизати, -жу, -жеш, гл. 1) Снизывать, снизать. Знижи мені оце намисто. 2) Натыкать, наткнуть на что острое, пронзить. Возміте Байду, повісіте і на острий гак знижіте. АД. І. 149. 3) — плечима. Пожимать, пожать плечами.
Котик, -ка, м. 1) Ум. отъ кіт. Був собі котик та півник та спряглися жить. Рудч. Ск. І. 27. 2) Родъ женской шубки. Зап'яті одинаковими хустками, в одинакових котиках, критих ясно-зеленою матерією, вони були ніби однолітки. Левиц. Пов. 21. 3) Щетка (на ногахъ лошади); задній коготь (у собаки). Желех. Вх. Пч. І. 14. 4) Кусокъ дерна, употребляющійся въ игрѣ, называемой котики. КС. 1887. VI. 484. 5) Цвѣтъ вербы, лозы, ивы. Свячена лоза і котики — ліки од трясці. Ном. № 8401. 6) мн. Glechoma hedoracea L. ЗЮЗО. І. 124. 8) Пузырьки, поднимающіеся со дна пруда, болота. Коли замерза вода, то котики підходять зі дна, то тим і крига як сім, розсипається. Чигир. у. Ум. ко́тичок. А котичок няв-няв-няв! Рудч. Ск. І. 51.
Передрімати, -ма́ю, -єш, гл. Продремать больше кого либо. Давайте, хто кого передріма! — От батюшка заплющив очі та й справді дріма. Мнж. 112.
Походній, -я, -є. = похідній. Лицявсь серед походньої трівоги. К. Бай. 28.
Причільний, -а, -е. = при́чілковий. Чи чула ж ти, ненько, як я в тебе була, під причільним віконечком як голубка гула. Чуб. V. 743.
Холодний, -а, -е. 1) Холодный. Така вода хороша, що аж весело: холодна та чиста, як сльоза! Рудч. Ск. II. 45. Холодний лився з його піт. Котл. Ен. 2) холо́дний коваль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. МПр. 155. 3) холо́дні зо́рі. Утренники. Було об перших п'ятінках, так уже зорі холодні були. Кв. 4) холодним серцем. Хладнокровно. 5) і за холодну во́ду не візьметься. Ничего не хочетъ дѣлать, бездѣльничаетъ. Вона у тебе увесь день божий сидить та гави ловить, і за холодну воду не візьметься. Кв. Ум. холодненький, холоднесенький.
Чуга, -ги, ж. 1) Верхняя одежда у лемковъ: родъ суконной шинели, украшенной шнурками, съ пелериной, рукава зашиты и употребляются вмѣсто сумокъ, такъ какъ чуга носится только въ накидку. Гол. Од. 75, 76. 2) Верхняя одежда у галицкихъ верховинцевъ — родъ свитки безъ рукавовъ и воротника изъ косматаго сверху сукна. Гол. Од. 82.
Шуряк, -ка, м. = шурин. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить? Рудч. Ск. І. 84. Ум. шурячок.
Нас спонсорують: