Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Запря́ганий, -а, -е. Бывшій въ упряжи. Не вміє, кажеш, возить: та він уже тричі запряганий.
Кума, -ми, ж. Кума. Багатті шепче з кумою, а вбогий — з сумою. Ум. кумасенька, кумася, кумка, кумонька, кумочка, кумця. Куди се ти, кумасенько, біжиш? Ой щучечки для кумочка, а карасі за для кумасї. А сам пішов до кумоньки. Вмілисте, кумцю, варити, та не вмілисте давати.
Лі́гвище, -ща, с. = лігвиско.
Можновла́дник, -ка, м. Вельможа, аристократъ.
Нерожень, -жня, м. Родъ дикой утки.
Обжерливий, -а, -е. Прожорливый.
Пообсмикувати, -кую, -єш, гл. Обдергать (во множествѣ). Пообсмикуйте нам сорочки, щоб рівно було.
Сестрінча, -чати, с. Маленькая сестра. Ум. сестрінчатко.
Скнарий, -а, -е. Скупой, скаредный.