Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

старник

Старник, -ка, м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екатер. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екатер. у. (Залюб.). 4) = стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 198.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАРНИК"
Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Глогинька, -ки, ж. Ягода боярышника. Вх. Уг. 233.
Завліканий, -а, -е. Вышитый. А в нашої Бондарівни завлікані плічки. Чуб.
Захотиты, -чу, -чешъ, гл. = захтиты. Захотила вража баба молодою буты. Мет. 471.
Злякнути, -кну́, -не́ш, гл. = злякатиВона злякнулася його. Павлогр. у. Ти, Ляше, злякнеш і з коня впадеш, сам присиплешся землею. Мет. 400.
Кигиця, -ці и киги́чка, -ки, ж. = кигитка. Желех.
Криворотий, -а, -е. Съ кривымъ ртомъ. Баба бридка криворота. Котл.
Оповідь, -ді, ж. 1) = оповідка. Довго слухав Остап оповідь братову. Грин. І. 288. 2) Сообщеніе, объявленіе. Шух. І. 41. Оглашеніе церковное о бракѣ. МУЕ. ІІІ. 50.  
Посипати, -па́ю, -єш, сов. в. посипати, -плю, -плеш, гл. 1) Посыпать, посыпать. 2) Насыпать, насыпать. Ой дай, доню, принадоньку, нехай привикає (голуб). Посип пшонця по колінця, водиці по крильця. Чуб. V. 69.
Ушкати, -каю, -єш, гл. Говорить «ужъ». З неї городянина зробить, ушкати, штокати.... навчить. К. (О. 1862. ІІІ. 22).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.