Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сипання
сипати
сипатися
сипець
сипкий
сипляти
сипнути
сипонути
сипучка
сир
сирвасер
сирватка
сирено
сирець
сирий
сириця
сиричина
сиричуватий
сирівець
сирівочка
сирісінький
сирість
сиріти
сирітка
сирітство
сирітський
сирник
сирно
сирняк
сирняччя
сироватень
сироватка
сироватчаний
сировець
сировий
сировиця
сировоїдка
сиродій
сироїд
сироїдка
сироїжечка
сироїжка
сирота
сиротень
сиротина
сиротинський
сиротити
сиротіти
сиротовина
сиротувати
сиротюк
сиротя
сирохман
сирохманя
сируватий
сиряк
сирян
сиряник
сиряно
сиряччя
сисавка
сисак
сисати
сисун
сисунча
сисюрка
сита
ситарь
ситечко
ситий
ситити
ситиця
ситінка
ситний
ситник
ситність
ситняг
сито I
сито II
ситощі
ситце
ситчати
сить
ситячий
сич
сичавиця
сичавіти
сичання
сичати
сичик
сичівник
сияти
сі
сібір
сібірка
сібірний
сібірник
сів
сіва
сівак
сівалка
сівати
сівач
сівачка
сівба
сівбина
сівбиця
сівер
сіверко
сіверний
сівкий
сівок
сідавка
сідак
сідалка
сідало
сідання
сідати
сідатися
сідач
Забавни́й, -а́, -е́. = забарний. Черн. у.
Обавити, -влю, -виш, гл. = вибавити. Я тобі воші обавила. Борз. у.
Омурати, -раю, -єш, гл. Употр. у Шевч. вм. обмурувати. За що-ж тебе, світе-брате, в своїй добрій теплій хаті оковано, омурано? Шевч. ІІ. 242.
Порскати, порськати, -каю, -єш, гл. 1) Брызгать. 2) Сыпаться, летѣть во множествѣ. В неділю рано дрова рубали, а ми до личка тріски порскали. Левиц. І. Світ. 12. 3) Выскальзывать; о вѣтви: вырываться изъ рукъ вверхъ.
Потужний, -а, -е. Могучій, мощный, сильный. Поскидав потужних з престолів. Єв. Л. І. 52. Потужна вода йшла. Кролев. у. Учора раб, сьогодні царь потужний. К. ЦН. 293.
Розлука, -ки, ж. 1) Разлука. Як ізв'яже піп руки, не буде, серденько, розлуки. Чуб. V. 132. 2) Разводъ. Мировий розлуку дає. Г. Барв. 508. 3) Знахарское средство противъ колдовства, града и пр. Шух. 1. 43. Ум. розлучка. А од нелюба од поганого повік нема розлучки. Грин. III. 330.
Схаб, -бу и -ба, м. Мясо съ ребрами, бокъ. Подол. г.  
Цебрина, -ни, ж. = цямрина. Найшов криничку. Тільки що став пить воду, та якось об цебрину і розбив те яйце. Рудч. Ск. І. 144.
Цілець, -льця, м. 1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш примо. Павлогр. у. 2) Большая каменная глыба. Вх. Лем. 480.
Цятатися, -таюся, -єшся, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Ми на цім світі цятаємось, на тім що то буде? Харьк. у. Дружечки зараз кинулись із боярами цятаться. Кв.
Нас спонсорують: