Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

судосити
судоситися
судощати
судський
судук
судучина
судьба
судяк
судящий
сужена
сужений
сук
сука
сукало
суканка
сукати
сукатися
сукенце
сукервиця
суклятий
сукман
сукмана
сукманина
сукманич
сукнарь
сукно
сукня
сукняний
сукнянка
сукняночка
суконний
сукотати
сукрасити
сукроватий
сукроватиця
сукровиця
сукровище
сукрутки
сукуватий
сукупний
сула
сулія
суло
султан
султанич
султанський
султанчик
сум
сума
сумеж
сумеженно
сумежний
сумежник
сумежність
сумежно
сумета
сумир
сумирити
сумирний
сумирно
сумиряти
сумирятися
суміж
суміння
сумісний 2
сумісник
сумісно
суміти
суміш
сумливий
сумлінний
сумлінність
сумлінно
сумління
сумний
сумнитися
сумність
сумно
сумовитий
сумота
сумування
сумувати
сумуватий
сум'яття
сундачитися
сунець
суниці
суничник
сунка
сунути 1
сунути 2
сунутися 1
сунутися 2
суньролов
суперека
суперечатися
суперечити
суперечитися
суперечка
суперечник
супити
супитися
супіскуватий
супісок
суплаття
суплаш
супліка
суплікатор
суплікувати
супокій
супокійний
супонити
супоня
супор
супора
супорка
супорник
супорок
супостат
супостатський
Винний I, -а, -е. 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном. 2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця.
Лі́сочка, -ки, ж. Ум. отъ ліска.
Мрі́тися, мрі́юся, -єшся, гл. 1) = мріти. По степу росяному шлях мрівся. МВ. (О. 1862. І. 77). 2) Мерещиться, грезиться. Небозі сонечко мріється, — воно ж зрадніло, та й справді гріється. Ном. № 6402.
Натура, -ри, ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Н. п. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. ЗОЮР. II. 95. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. Г. Барв. 283. 3) у натурі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Любеч. Ум. натуронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64.
Начепуритися, -рюся, -ришся, гл. Принарядиться. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, ні притулитися. Гол. І. 252.
Покрити, -ся. Cм. покривати, -ся.
Практичність, -ности, ж. Практичность. Желех.
Рибак, -ка, м. = рибалка 1. Вудка мокне, а рибак сохне. Ном. № 10451. 2) = рибалка 2. Вх. Пч. II. 14. Ум. рибаченько. Грин. III. 369.
Табакерка, -ки, ж. Табакерка. Коли нагнувсь табаки понюхать, — вона й побачила табакерку. Рудч. Ск. II. 179. Ум. табакеронька, табакерочка.
Учепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. Г. Барв. 380. 2)за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стар. Як реп'ях той. учепиться за латані поли. Шевч. 242. Хоть же я, молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. Мет. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Св. Л. 183. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Ном. №2170. Учепився, як гріх села. Ном. № 2746. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться. Литин. у.
Нас спонсорують: