Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

супочивок
супочити
супроти
супротивець
супротивитися
супротивний
супротивник
супротивниця
супруга
супружник
супрутній
супряга
супрягач
супрягачка
супряжич
супряжник
супшен
суп'ятитися
сурганити
сурганитися
сурдут
суреля
суремка
суржик
суріпиця
сурма
сурмач
сурмити
сурмовий
суровий
суропиця
сусак
сусел
сусід
сусіда
сусідин
сусідитися
сусідка
сусідній
сусідонька
сусідство
сусідський
сусідчин
сусік
сусіль!
сусічниця
суслик
суспиця
суспіль
суспільний
суспільність
сустав
сустанція
сутана
сутемний
сутемрява
сутемрявий
сутеніти
сутий
сутихти
сутісок
сутки 1
сутки 2
сутковий
суто
сутозлотий
сутозолотий
суточки
сутугуватий
сутужний
сутужно
сутяжно
сухарець
сухарик
сухарина
сухарниця
сухарчик
сухарь
сухендувати
сухий
сухівря
сухітка
сухітник
сухішати
сухо
суховень
суховерх
суховерхий
суховершки
суховеря
суховила
суховій 2
суховітриця
суходіл
суходілля
суходревник
сухоземля
сухозлітка
сухозлотий
сухозлотиця
сухоліс
сухоліття
сухомельщина
сухопарний
сухоперка
сухоперки
сухоперний
сухоребрий
сухоребрик
сухоребриця
сухорлявець
сухорлявий
сухорлявість
сухорогий
сухорукий
сухостій
сухота
сухуватий
суціга
суцільний
Багнюка, -ки, ж. = багно. Так лаяти болото почала: «Отце потная багнюка!» Греб. 369.
Го́я-дю́ндя, -ді, ж. Хороводная игра, то же, что и гаївка. Вх. Уг. 233.
Калинівка, -ки, ж. Настойка на калинѣ.
Мо́зуль, -ля, м. = мозоля. Вх. Лем. 436.
Приперти, -пру́, -пре́ш, гл. 1) Притащить, принести. Цілий улік меду припер. Рудч. Ск. II. 15. 2) Cм. припірати.
Промито, -та, с. Высокая пошлина. Платять важке промито замісь легшого мита. К. Кр. 19. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували, да брали мито-промито. АД. І. 21.
Рист! меж. Крикъ на овецъ, когда гуцульскій пастухъ, перегоняетъ ихъ изъ одного помѣщенія въ другое для доенія. Шух. І. 193.
Спасениця, -ці, ж. 1) Спасающая свою душу. К. ПС. 118. 2) Говѣльщица.
Стельмах, -ха, м. 1) Каретникъ, колесникъ, телѣжный мастеръ. Гн. II. 30. 2) Плотникъ. Шух. 1. 87.
Токарня, -ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підстава — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огнивом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа, называемой жердка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ кривуля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ воротило, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жабки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.
Нас спонсорують: