Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скошувати
скошуватися
скра
скраголь
скрадатися
скракник
скраколь
скрамниця
скрашати
скраю
скребачка
скребло
скребнути
скребтати
скребтатися
скребти
скребтися
скрегіт
скреготання
скреготати
скреготня
скрекіт
скрекотання
скрекотати
скрекотуха
скрепеник
скрепенити
скрепитися
скрепиця
скресити
скреснути
скрибачка
скрива
скривало
скривати
скриватися
скривдити
скривити
скривитися
скривіти
скриволіти
скригиндзати
скригулець
скрижівка
скрикнути
скрикувати
скрильник
скримцювати
скринечка
скринник
скринчина
скринька
скриня
скрип! I
скрип II
скрипак
скрипаль
скрипарь
скрипати
скрипиця
скрипіти
скрипічник
скрипка
скрипливий
скрипник
скрипнути
скрипотіти
скрипула
скрипунь
скрипучий
скрити
скритикувати
скритися
скритка
скрито
скричати
скричатися
скришити
скрівавити
скрізь
скріпляти
скровавити
скройка
скромадити
скромадитися
скромадіння
скропити
скроплювати
скруг
скруглити
скругляти
скружки
скружляти
скрупілий
скрут
скрута
скрутель
скрутень
скрутити
скрутій
скрутіль
скрутний
скрутно
скрутнути
скруток
скруха
скручування
скручувати
скручуватися
скрушити
скрушки
скрушувати
скрушуватися
скряботушка
скуб
скубанка
скубати
скубень
скубка
скубнути
Вихитувати, -тую, -єш, сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.
Вц... Cм. уц...
Джиґу́н, -на́, м. 1) Повѣса; ловеласъ. Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125. 2) Родъ кушанья изъ сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43. 3) = Джоґан. Св. Л. 40. Ум. Джиґуне́ць. Чуб. V. 1125.
Неохайний, -а, -е. Неопрятный.
Позащіпувати, -пую, -єш, гл. То-же, что и защіпнути, но во множествѣ. У нас двері позащіпувані. Мил. 104.
Прокіп'я, -п'я, с. Праздникъ 8 іюля (Прокопа).
Регула, -ли, ж. Уставъ. По військовій регулі за се повинен він смертної кари. Стор. МПр. 28.
Судучина, -ни, ж. Мясо рыбы судака. Вх. Пч. 19.
Третяк, -ка, м. 1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413. 2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г. 3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола. Шух. І. 177. 4) Младшій пастухъ при чабані и личмані. Черном. 5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Котл. Ен. І. 19. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. Мкр. Н. 30. зубами третяка вибивати. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ. О. 1862. IV. 88. 6) Порода чеснока. Вас. 204. Ум. третячо́к. Бичок-третячок. Ном. № 10211.
Хлюпатися, -паюся, -єшся, гл. Плескаться. Несла дійницю в руках, і молоко хлюпалось. Чуб. І. 199.
Нас спонсорують: