Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скарбона
скарбувати
скарбулитися
скарга
скаргуватися
скаржити
скаржитися
скарлючитися
скасування
скасувати
скасуватися
скат
скателичити
скатерка
скатертина
скатертонька
скатерть
скатертьовий
скатерчина
скатувати
скаучати
скахва
скацірувати
скаятися
сквапливий
сквапливо
сквапний
сквар
скварчати
сквересть
скверещати
скверний
сквернити
скверність
сквира
сквиритися
сквирк
скелистий
скельний
скеля
скеміти
скепання
скепати
скепка
скепкувати
скервавити
скергеля
скерувати
скиба
скибчастий
скивнути
скиг
скиглити
скигління
скидати
скидати 2
скидатися 1
скидатися 2
скидень
скидча
скидя
скиксувати
скимник
скинбеї
скиндяк
скиндячка
скинути
скипати
скипатися I
скипатися II
скипень
скипетро
скипець
скипити
скипіти
скипітися
скиргикати
скирготіти
скирта
скисати
скисліти
скиснути
скит
скитальник
скитальниця
скитання
скитатися
скитки
скитник
скитувати
скіглити
скік! I
скік II
скікавка
скіки
скікнути
скіко
скілька
скількість
скількісь
скількоро
скімлити
скін
скінчання
скінчення
скінчити
скінчитися
скіпа
скіпання
скіпати
скіпатися
скіпець
скіпка
скіплина
скіпщик
скіпщина
скіра
скіраний
скірен
скірня
Долі́жно нар. Возможно вволю лежать. Чи доїжно, чи доліжна тобі? (питає наймичка наймичку). Ном. № 10387.
Дома́ювати, -ма́юю, -єш, сов. в. дома́яти, -ма́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить развѣваться, колыхаться и пр. Cм. маяти. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти. Грин. ІІІ. 122.
Замахови́й, -а́, -е́ Маховой. Для ліпшого замаху всаджене на кінець колодки замахове́ колесо. МУЕ. III. 15.
Мли́нище, -ща, с. Мѣсто, бывшее подъ мельницею.
Наманта́чити, -чу, -чиш, гл. Наточить косу (мантачкою).  
Повісити, -шу, -сиш, гл. Повѣсить. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. ЗОЮР. І. 228. Куплю тобі намисто та на шию повішу. Мет. 7.
Повоювати, -воюю, -єш, гл. Побѣдить, одолѣть (воюя). Тут де не взялись генерали, сенатори, панства усякого поназбігалось; радяться, як їм того змія повоювати. Рудч. Ск. II. 10. Скажи царю, як не оддасть ще й тепер, то я його войною повоюю і силою царівну візьму. Рудч. Ск. II. 85.
Понапинати, -на́ю, -єш, гл. То-же, что и напнути, но во множествѣ. В хаті у їх світиться ще; глянув я в вікно, та нічого не бачу, бо вікна понапинані. Борзна.
Послати II. Cм. постилати.
Родимий, -а, -е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Камен. у. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.
Нас спонсорують: