Безкритичний, -а, -е. Не провѣренный критикой, лишенный критики.
Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Боріг, -рога, м. = оборіг. В тебе воли як стодоли, а корови як бороги.
Вужівка, -ки, ж. Родъ веревки изъ прутьевъ, лозы или дуба.
Зада́внений, -а, -е. Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба.
Капарний, -а, -е. Жалкій.
Моли́твяний, -а, -е. = молитвений. Молитвяна дитина.
Новоженець, -нця, м. Новобрачный.
Подомивати, -ва́ю, -єш, гл. Домыть (во множествѣ).
Телеграф, -фу, м. Телеграфъ.