Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скарбона
скарбувати
скарбулитися
скарга
скаргуватися
скаржити
скаржитися
скарлючитися
скасування
скасувати
скасуватися
скат
скателичити
скатерка
скатертина
скатертонька
скатерть
скатертьовий
скатерчина
скатувати
скаучати
скахва
скацірувати
скаятися
сквапливий
сквапливо
сквапний
сквар
скварчати
сквересть
скверещати
скверний
сквернити
скверність
сквира
сквиритися
сквирк
скелистий
скельний
скеля
скеміти
скепання
скепати
скепка
скепкувати
скервавити
скергеля
скерувати
скиба
скибчастий
скивнути
скиг
скиглити
скигління
скидати
скидати 2
скидатися 1
скидатися 2
скидень
скидча
скидя
скиксувати
скимник
скинбеї
скиндяк
скиндячка
скинути
скипати
скипатися I
скипатися II
скипень
скипетро
скипець
скипити
скипіти
скипітися
скиргикати
скирготіти
скирта
скисати
скисліти
скиснути
скит
скитальник
скитальниця
скитання
скитатися
скитки
скитник
скитувати
скіглити
скік! I
скік II
скікавка
скіки
скікнути
скіко
скілька
скількість
скількісь
скількоро
скімлити
скін
скінчання
скінчення
скінчити
скінчитися
скіпа
скіпання
скіпати
скіпатися
скіпець
скіпка
скіплина
скіпщик
скіпщина
скіра
скіраний
скірен
скірня
Відпущення, -ня, с. Отпущеніе. Відпущення гріхів од Господа.... добуде. Стор. МПр. 39.
Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. ІІ. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. Єв. Мр. ІІІ. 31. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Ном. Хоч не сильна, аби двір закрасила. Ном. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Чуб. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. Чуб. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. Єв. Л. VII. 25. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Ном. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі. Чуб. V. 238.
Дото́вплювання, -ня, с. Дотискиваніе.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Єв. Мр. XIV. 43. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. Мет. 391, 392. Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш. К. ЧР. 273.
Порозголошувати, -шую, -єш, гл. Разгласить (во множествѣ).
Порощати, -щу́, -щи́ш, гл. 1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Харьк. Хуртовина все забиває та порощить у вікна. О. 1861. V. 74. 2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ). Левч. 27.
Потужно нар. Сильно, мощно, могущественно. Одна струна дзвенить потужно в мене, мов те перо орлине против бурі. К. Бай. 11. Як потужно, як безмірно можно любити. Г. Барв. 496.
Тулубастий, -а, -е. О тулупѣ, свиткѣ: мѣшковидный, безъ таліи. Чуб. VII. 420, 421, 431.
Фурнути, -ну, -неш, гл. = фуркнути. Качка... фурнула. Рудан. І. 129.
Чіпко нар. = чепко. Лохв. у.
Нас спонсорують: