Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ступанка
ступарь
ступатень
ступати
ступачок
ступеник
ступити I
ступити II
ступиця
ступійка
ступінь
ступір
ступіти
ступка
ступляй
ступляти
ступний
ступник
ступований
ступом
ступчастий
ступчики
ступ'яй
стурбувати
стурбуватися
стусан
стусати
стусень
стуснути
стусонути
стусувати
стухати
стьобати
стьобонути
стьожина
стьожка
стьон
стьонжка
стьонжкаха
стяблечко
стябло
стяг
стяга
стягати
стягатися
стягач
стягель
стягнути
стягнутися
стяговитий
стяголь
стягти
стягувати
стяжечка
стяжка
стямитися
стяти
субітка
субіткове
субітник
субітній
субіч
субота
суботішній
сувати
суватися
суверделити
сувертень
суверток
сувій
сувора
суворий
суворливий
суга
сугак
сугаковий
сугловок
суговора
суголов
суголовок
суголов'я
сугорб
сугроба
суд
судак
судачина
судачок
суддівна
суддя
судебник
судейський
суденечко
судець
суджений
судина
судинє
судитель
судити
судити 2
судитися
судиція
судище
судкувати
судний 1
судний 2
судник
судниця
судничє
судничок
судній
судно
судно 2
судня
судовий
судовик
судовне
судома
судомити
судомірка
судорга
Гаїти, -ся, гаю, -ся, -єш, -ся, гл. 1) = гаяти, -ся. О. 1861. XI. Св. 39; Рудч. Ск. І. 125. 2) гаїти. Занимать попусту мѣсто. Вх. Зн. 9.
Дряп! меж. 1) Царапъ! А кішка дряп його кігтями, так і передрала щоку. Харьк. 2) Хвать! Брат собі драп, сестра собі несла. Ном.
Дужо нар. 1) Сильно, мощно. 2) Здорово.
Займа́тися и заніма́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. зайня́тися и заня́тися, -йму́ся, -мешся, гл. Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться. Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться. Рудч. Ск. І. 124. Еге, гаси тепер, як занялось! Хата, 138. на зорю́, на світ займа́тися. Свѣтать. Почина на світ займатись. МВ. ІІ. 61. Іще й на зорю не займається — імла. МВ. І. 13. 2) Краснѣть, покраснѣть отъ гнѣва, вспыхивать, вспыхнуть. А він як відкаже добре панові, то той так і займеться. Черк. у. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли. Г. Барв. 218. 3) дух заня́вся. Дыханіе захватило. Руки й ноги затрусились, у животі похолонуло, і дух занявсь, а сама ні з місця. Кв. І. 31.
Набря́кнути. Cм. набрякати.
Нажа́рити Cм. нажарювати.
Пані, -ні, ж. нескл. Барыня, госпожа. Неначе пані превелика. Гліб. Сама Череваниха була пані ввічлива. К. ЧР. 39. При фамиліи, родственномъ или служебномъ титулѣ и пр. прибавляется изъ вѣжливости, какъ русск.: госпожа. Пані Барабашева, гетьманова молодая! АД. II. 5. Съ притяж. мѣст. или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность мужчинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: жена. Приїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані. Котл. Ен. II. 39.
Прогнівлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прогнівитися, -влю́ся, -вишся, гл. Гнѣваться, прогнѣваться, разгнѣваться. Чуб. III. 357. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.
Репчин, -ну, м. Раст. Raphanistrum arvense L. Вх. Уг. 265.
Ридання, -ня, с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе. МВ. ІІ. 145.  
Нас спонсорують: