Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ступанка
ступарь
ступатень
ступати
ступачок
ступеник
ступити I
ступити II
ступиця
ступійка
ступінь
ступір
ступіти
ступка
ступляй
ступляти
ступний
ступник
ступований
ступом
ступчастий
ступчики
ступ'яй
стурбувати
стурбуватися
стусан
стусати
стусень
стуснути
стусонути
стусувати
стухати
стьобати
стьобонути
стьожина
стьожка
стьон
стьонжка
стьонжкаха
стяблечко
стябло
стяг
стяга
стягати
стягатися
стягач
стягель
стягнути
стягнутися
стяговитий
стяголь
стягти
стягувати
стяжечка
стяжка
стямитися
стяти
субітка
субіткове
субітник
субітній
субіч
субота
суботішній
сувати
суватися
суверделити
сувертень
суверток
сувій
сувора
суворий
суворливий
суга
сугак
сугаковий
сугловок
суговора
суголов
суголовок
суголов'я
сугорб
сугроба
суд
судак
судачина
судачок
суддівна
суддя
судебник
судейський
суденечко
судець
суджений
судина
судинє
судитель
судити
судити 2
судитися
судиція
судище
судкувати
судний 1
судний 2
судник
судниця
судничє
судничок
судній
судно
судно 2
судня
судовий
судовик
судовне
судома
судомити
судомірка
судорга
Бичуватися, -чуюся, -єшся, гл. 1) = бичувати 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору. Подольск. г. 2) Быть тащиму на бичевѣ, идти на бичевѣ. Кілько берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.
Вільха, -хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. Ум. вільшка. Волч. у.
Доп'ясти́, -ся. Cм. допинати, -ся.
Зави́сти Cм. зависати.
Імжити, імжу, -жиш, гл. = мжити. Ой у саду дрібен дощик імжить. Мет. 270. Ой на горі сніжок імжить. Н. п. Рк. Левиц.
Наре́чений, -а, -е. Нареченный. Робимо вкупі, молотимо і в гаях рубаємо з нареченим тестем. Г. Барв. 178. Вийди, мати, з хати, познавати дитяти: вчора було наречене, а тепер повінчане. Мет. 171. наречена. Невѣста. наречений. Женихъ. А ось і моя наречена! сказав Сомко, обернувшись до Лесі. К. ЧР. 103.
Поздувати, -ва́ю, -єш, гл. Сдуть (во множествѣ). Будем дути так, щоб всі гори і ліса поздувать, щоб скрізь рівно було. Чуб. II. 15.
Помружити, -жу, -жиш, гл. Пожмурить нѣкоторое время глаза.
Потоптом нар. Топча. Стоптали кіньми над Горинню чату і потоптом ідуть по всій Волині. К. ЦН. 171. Як одкрив ворота, то чужоземці ввалились у Києв да й пішли потоптом. ЗОЮР. І. 4.
Поштрикати, -ка́ю, -єш, гл. Поколоть, понырять; исколоть.
Нас спонсорують: