Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ступанка
ступарь
ступатень
ступати
ступачок
ступеник
ступити I
ступити II
ступиця
ступійка
ступінь
ступір
ступіти
ступка
ступляй
ступляти
ступний
ступник
ступований
ступом
ступчастий
ступчики
ступ'яй
стурбувати
стурбуватися
стусан
стусати
стусень
стуснути
стусонути
стусувати
стухати
стьобати
стьобонути
стьожина
стьожка
стьон
стьонжка
стьонжкаха
стяблечко
стябло
стяг
стяга
стягати
стягатися
стягач
стягель
стягнути
стягнутися
стяговитий
стяголь
стягти
стягувати
стяжечка
стяжка
стямитися
стяти
субітка
субіткове
субітник
субітній
субіч
субота
суботішній
сувати
суватися
суверделити
сувертень
суверток
сувій
сувора
суворий
суворливий
суга
сугак
сугаковий
сугловок
суговора
суголов
суголовок
суголов'я
сугорб
сугроба
суд
судак
судачина
судачок
суддівна
суддя
судебник
судейський
суденечко
судець
суджений
судина
судинє
судитель
судити
судити 2
судитися
судиція
судище
судкувати
судний 1
судний 2
судник
судниця
судничє
судничок
судній
судно
судно 2
судня
судовий
судовик
судовне
судома
судомити
судомірка
судорга
Безецник, -ка, м. Безстыдникъ. А ти, безецнику, не стидаєшся й дівчат. Брацл. у.
Дзвізча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Жужжать (о пчелахъ, стрѣлахъ, волчкахъ и пр.).
Кімлач, -ча́, м. Сѣть въ видѣ верши для ловленія рыбы. То-же что ятір (Cм.), но безъ крыльевъ. (Александровск. у. и Мнж. 182. и безъ суя́трика. Вх. Пч. II. 22.
Курчин, -а, -е. Принадлежащій курицѣ. Курчина сем'я. К. Дз. 138.
Лепі́шник, -ка, м. Раст. Carices. Лв. 97.
Моро́читися, -чуся, -чишся, гл. 1) Кружиться (о головѣ). Чогось моя головонька морочиться. Чуб. V. 71. 2) Хлопотать, возиться. Морочивсь, морочивсь, нічого не вдіє. Драг. Страх мені не хочеться з старим дідом морочиться. Шевч. 159.
Покліть, -ти, ж. 1) Часть колодезнаго сруба ниже уровня земли. Уман. у. 2) Рама бороны. Желех.  
Роз'їдатися, -даюся, -єшся, сов. в. роз'їстися, -їмся, -їсися, гл. 1) Толстѣть, растолстѣть отъ обильной пищи. Ном. № 4839. 2) Ѣсть много. Не роз'їдайся хліба: дорогий. Конст. у. Як роз'їмось, то й недобре поїмо — какъ примемся ѣсть, поѣдимъ и невкусное. Зміев. у.
Товкачик, товкачичок, -чка, м. Ум. отъ товкач.
Ціця, -ці, ж. = ци́ця. О. 1861. VIII. 8.
Нас спонсорують: