Багчи, бажу, -жиш, гл. = багти = багати.
Бздикати, -каю, -єш, гл. = бздіти.
Дити́нка, -ки, ж. Ум. отъ дитина.
Друко́ваний, -а, -е. Печатный. Друкована словесність. Як же піднялися братства церковні свою.... віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. 2) Ученый (иронично). Такі, бачте, люде: все письменні, друковані, сонце навіть гудять. Люде письменні й друковані. Иногда употребляется умышленно въ двузначномъ смыслѣ: можно понять, что дѣло идетъ и о тѣлесномъ наказаніи друком (дрюком) — т. е. палкою. Вчений, та не друкований (дрюкований) т. е. недоученный — подразумѣвается: при помощи дрюка, палки, почему въ варіантахъ этой пословицы бываетъ и такъ: вчений, та не довчений, — не провчений, — не товчений.
Загоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. загорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Загорать, загорѣть (отъ солнца). На те мені мати платок дала, щоб не загоряла. Закривай личко од сонечка, чорні брови од полом'ячка, щоб твій видок не загорів, чорних брівок не посмалив.
Молода́н, -на, м. 1) Молодчикъ. Козаченьку, де ти, молодане? Ой у мого молодана біле личко, як у пана. 2) Молодоженъ.
Натушкувати, -ку́ю, -єш, гл. Наложить много, закрывъ что-либо наложеннымъ. Натушковано на його зверху кожухів, подушок.
Розживатися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розжи́тися, -живу́ся, -ве́шся, гл.
1) Жить хорошо, хорошей жизнью. Живи, живи, дівко, з парубком, живи, розживайся. Узяв милий свою милу у світлочку: «отут тобі, мила, розживаться».
2) Разживаться, разжиться, дѣлаться, сдѣлаться зажиточнымъ. Як стали жити, розживатися, стала родина признаватися.
Семеєчка, -ки, семейка, -ки, ж. Ум. отъ сем'я.
Хупавка, -ки, ж.
1) Красивая, нарядная женщина, опрятная женщина.
2) мн. Родъ цвѣтовъ. Ум. хупа́вочка. Іди, синку, додомоньку, змию тобі головоньку. Ізмий, мати, сама собі, або своїй рідній доньці, рідній доньці хупавочці.