Відправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відправити, -влю, -виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. 2) Разсчитывать, удалять (служащихъ). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. Ой він пішов до ляшеньків служби відправляти. 4) Совершать, совершить богослужебный обрядъ. Одправив отець Яків утреню. Заховав дід бабу і похорон одправив. Похорон одправляти.
Заплакну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Всплакнуть. Иноді було й заплакне.
Кателик, -ка, м. Католикъ. Іще не заржавіла і шабля, моя сваха... Таки вона й тепер як би розозлилась, то не один кателик лобом догори стане.
Народо́вий, -а, -е. Народный.
Повгодовувати, -вую, -єш, гл. Откормить (многихъ).
Повідпасуватися, -суємося, -єтеся, гл. Откормиться (о многихъ).
Примружувати, -жую, -єш, сов. в. примружити, -жу, -жиш, гл. Прищуривать, прищурить.
Рушник, -ка, м. Полотенце. Различныя названія, смотря но употребленію: рушник-утирач — для лица и рукъ, — стирок — для вытиранія посуды, кілковий — богато вышитый — для украшеніи образовъ, картинъ, божник — для иконъ, плечеви́й — богато вышитый для сватовъ, подарковий — дешевый для свадебныхъ подарковъ и пр. Вода в відеречку, — братіку, вмийся; рушник на кілочку, — братіку, втрися. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. рушники подавати. Перевязать особо для этого приготовленными полотенцами, во время обряда сватовства, сватовъ въ знакъ согласія на выходъ замужъ: дать согласіе на виходъ замужъ. на рушнику стоя́ти. Вѣнчаться. Та ми з тобою на рушничку стояли, та ми з тобою й присягу мали. 2) Бѣлый поясъ, вытканный изъ нитокъ, съ красными и синими полосками на концахъ. Ум. рушничо́к.
Сичати, -чу́, -чи́ш, гл. О змѣяхъ, гусяхъ: шипѣть. Вилазить гадюка, та й сичить. Гуси сичали. О людяхъ: издавать долго тянущійся звукъ с.
Тридесять, -ти числ. Тридцать. Єсть за тридесять земель попович Ясат.
