Вибатькувати, -кую, -єш, гл. Выругать въ отца. Суча дочка, коли не вибатькую.
Вид, -ду, м.
1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Увесь вид кропивою пожалив.
2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Ум. видок, видочок.
Ди́нде́рево, -ва, с. = Дивдерево.
Здима́ти I, -ма́ю, -єш, сов. в. здиня́ти, здиму́, -меш, гл. = здіймати, здійняти. Здимай, жінко, хоть намітку, неси її за горілку. Не дай ручки стискати і персника здиняти.
Колюшенний, -а, -е. = колішенний.
Кременистий, -а, -е. Кремнистый. Усе порожевіло: кременисті шпилі, грукучий Дніпро.
Наущати, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу, -стиш, гл.
1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наусти́ти.
2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому.
Неспокій, -ко́ю, м. Безпокойство. А що, нажили собі неспокій? В старій жизні маю неспокій терпіти.
Присада, -ди, ж.
1) Усадьба. У Пимона присада добра.
2) Привитая вѣтка плодоваго дерева. присаду класти. Прививать деревья.
Стригти, -жу́, -же́ш, гл.
1) Стричь. До Миколи ніколи не сій гречки, не стрижи овечки.
2) Бить. Всіх за все по спині стриг.
3) кінь стриже вухами. Конь прядетъ ушами.
4) — зуби на ко́го. Острить на того зубы.
5) — куди. Направляться къ чему; намекать на что. Он куди його тягне. он куди він стриже. Христя знає, куди се Грицько стриже, та мовчить.
