Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гудимець

Гуди́мець, -мця, м. Волкъ. Борз. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУДИМЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУДИМЕЦЬ"
Ґаве́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ ґава. Мнж. 181.
Кресь! меж., выражающее звукъ высѣканія огня. Кресь да й єсть! Посл.
Куснути Cм. кусати.
Мотани́на, -ни, ж. Суета, бѣганье. Піднявся крик людський, збіглася дворня... Шатанина-мотанина. Мир. ХРВ. 130.
Мото́рно нар. Проворно, бойко, живо. Ум. моторненько.
Перечумакувати, -ку́ю, -єш, гл. Провести извѣстное время, занимаясь чумачествомъ.  
Поклекотіти, -кочу, -тиш, гл. = поклекотати.
Скрівавити, -влю, -виш, гл. Окровавить. Скрівавив йому всю пику, — побив.
Тидри-тана, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Тидри, тидри, тидри-тана! Чого ходиш, задріпана? Гол. IV. 4 81.
Цомпель, -пля, м. Ледяная сосулька. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУДИМЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.