Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гудимець

Гуди́мець, -мця, м. Волкъ. Борз. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУДИМЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУДИМЕЦЬ"
Безбородько, -ка, м. Человѣкъ не имѣющій бороды.
Да́харь, -ря, м. = Давець. Будеш дахарь, будеш і взяхарь. Ном. № 10650.
Знахуровитий, -а, -е. Умѣющій знахарствовать. А його жінка та була якась знахоровита. Чуб. II. 12.
Накара́скатися, -каюся, -єшся, гл. Навязаться, пристать.
Пересолодати, -да́ю, -єш, гл. Пересолодѣть. Було дуже тепло в хаті, і ячмінь пересолодив.
Покаменувати, -ную, -єш, гл. Побить камнями. Народ покаменує нас. Єв. Л. XX. 6.
Протринькати, -каю, -єш, гл. Растратить, промотать. Батько може увесь вік не доїдав, не досипляв та копієчку до копієчки складав, а син швиденько усе протринькав. Харьк. г.
Хававкання, -ня, с. Крикъ перепела. Шейк.
Чубашка, -ки, ж. Хохлатка. Ум. чубашечка. Курашечко чубашечко, позич мені крилець. Чуб. V. ЗС6.
Шлюбочок, -чку, м. Ум. отъ шлюб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУДИМЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.