Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Джерме́льце, -ця, с. Ум. отъ джермело.
За́висть, -сти, ж. Зависть. Вам на зависть, а їй на користь.
За́кіль нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання.
Знемиліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться непріятнымъ.
Котуляти, -ля́ю, -єш, гл. = кутуля́ти.
Ростерти, -ся. Cм. ростирати, -ся.
Сонях, -ха, м. = соняшник. соняхи. Сѣмячки подсолнечника.
Стругнути, -гну́, -не́ш, гл.
1) Стругнуть.
2) Убѣжать, умчаться. Стругнула, де Еол живав.
3) Ударить. Як стругне його по пиці.
4) Отпалить, выкинуть, отколоть штуку, колѣнце. Стругнув штуку! Оце так стругнув!
Чепиргач, -ча, м. = кажан.
