Вити 2, в'ю, в'єш, гл. Вить, свивать. На Благовіщення і птиця гнізда не в'є. Я собі та й вінки вила. Нехай дівочки не прядуть, нехай Марусі вильце в'ють. Синові дав волоки вити.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали.
Знахід, -ходу, м. Нахожденіе; находка.
Коміть нар. Внизъ. коміть-головою. Внизъ головою.
Належи́тість, -тости, ж. Долгъ, должное, причитающаяся сумма.
Оттоді нар. Вотъ тогда. Оттоді ми заходимось.
Покликати 2, -ка́ю, -єш, гл. Восклицать, громкимъ голосомъ обращаться къ кому; взывать къ кому, отзываться къ кому. Ей слугу свого добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького». На турків яничар, на бідних невольників покликає. Їх стам люде знати, добрим словом покликати.
Пороспухати, -хаємо, -єте, гл. Распухнуть (во множествѣ).
Сутемрявий, -а, -е. Темный. Із своїх низьких да сутемрявих хат.
Таблиця, -ці, ж.
1) Дощечка, таблица. Стояла таблиця біла, а на ній були виписані мої гріхи.
2) Классная доска.
3) Вывѣска, доска съ надписью. На стовпі таблицю прибив і на ті таблиці написав так: хто сюдою буде їхать, то непремінно щоб сюди заїхав. Ум. табличка, табличечка.
