Гей! I меж.
1) Понуканье для воловъ, коровы: прямо впередъ. Воликів за налигач.... та й гей! соб! цабе! помаленьку.
2) Эй, ну! Гей, хлопці, до роботи! А гей, княгине, давай козакам вечерять.
3) Пѣсенное непереводимое восклицаніе. Розвивайся, сухий дубе, завтра мороз буде, гей завтра мороз буде.
4) гей-си = шугу. Гей-си, гей-си, зозуленько, в темний ліс кувати.
Головиця, -ці, ж. 1) = голова. Буду драти паси од ніг до головиці. Молодії молодиці, завивайте головищ. 2) = дівич-вечір. 3) Головиця. Родникъ. Була там керниця-головиця — нора, якою з землі вода іде. 4) = головатиця.
Движки́й, -а́, -е́. Удобоподвижный.
Є́нчий, є́нший, -а, -е. = инший. Ой чув же я через люде, що єнших кохаєш.
Наслухати 2, -ха́ю, -єш, гл. Прислушиваться. Я вже давно наслухаю, до чого воно дійде. Як вітер подихає, зашелестить комиш, пластун іде ходом сміло, а як вітер оддихає, то він стоя наслухає.
Побивачка, -ки, ж. = побивач.
Прілоокий, -а, -е. Съ больными глазами.
Усесвітній, -я, -є. 1) Всемірный. Перед нами море всесвітньої науки одкривалось. Святої правди і любови зоря всесвітняя зійшла. 2) Всеобщій. Всесвітній кум і сват. 3) Извѣстный всему свѣту. Якась старая баба, знахурка всесвітня. Дам тебе за князя, чи за графа, за багатиря всесвітнього.
Хуста, -ти, ж.
1) Платокъ. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. Шовкова хуста.
2) мн. хуста, хусти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). За лісом, за пралісом білії хуста висять.
Цяцянка, -ки, ж. Игрушка, пустякъ. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.
