Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуготіти

Гуготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Производить глухой шумъ. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУГОТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУГОТІТИ"
Безусий, -а, -е. = безвусий Аф. 298.
Вибель, -бля, м. Круглое бревно. Cм. вібляк, віблий.
Жолу́ддя, -дя, с. соб. Желуди.
Залину́ти, -ну́, -неш, гл. Залетѣть.
Обмежувати, -жую, -єш, сов. в. обмежити, -жу, -жиш, гл. Проводить, провести межу вокругъ, обмежевать, ограничивать, ограничить.
Опарканювати, -нюю, -єш, сов. в. опарканити, -ню, -ниш, гл. Обносить, обнести заборомъ. Желех.
Повозне, -ного, с. Пошлина съ воза.
Помокріти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ.
Предковий, -а, -е. Предковскій. Це земля предкова. Черк. у.
Тросок, -ска, м. Ягненокъ съ переросшими смушками, также и самые смушки. Вас. 154. 198.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУГОТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.