Вибірати, -ра́ю, -єш, сов. в. ви́брати, -беру, -реш, гл. 1) Избирать, избрать, выбирать, выбрать. Не мені бути вашим ватажком, вибірайте собі иншого. Стор. МПр. 117. Вибірає злу дорогу. К. Псал. 84. Вибірай, голубко, котрий милий тобі. Мет. 108. 2) Выбирать, выбрать, исчерпывать, исчерпать. Ой у броду беру воду, не виберу до дна. Мет. 50. Виправки та походи силу з його усю вибрали. МВ. ІІ. 15. 3) Выбирать, выбрать, отдѣлять, отдѣлить, вынимать, вынуть. Кукіль з пшениці вибірати. Ном. № 906. Пора вже її (картоплю) вибірати з землі. Рудч. Ск. І. 52. Пиріжечки вибіраю з печі. Рудч. Ск. II. 6. Бодай дідько очі вибрав. Ном. № 13171. Хоч йому зуби вибери. Ном. № 11757. — невода. Вытягивать, вытянуть, вынимать, вынуть неводъ изъ воды. Вас. 186. 4)— живіт. Давить, мять животъ съ цѣлью лѣченія. Ворожка вибірає живіт.

За́ки нар. Пока. Велю коням оброк дати, возниченькам постояти, заки мати прийде з саду. Мет. 226. Заки я схаменулась, — його вже й немає. МВ. (О. 1862. III. 60).

Козельок, -лька, м. = козелок. Павлик... бігав по степу, гуляв там в гілки, в цурки... їв козельки, щавель. Левиц. Пов. 150.

Лю́лька, -ки, ж. 1) Курительная трубка. Вас. 148. Хто не курить люльки і не нюхає табаки, той не варт і собаки. Ном. № 12600. У гуцуловъ части трубки называются: вершок, въ который набивается табакъ, сподок — въ него затыкается чубук; они дѣлаются каждый отдѣльно и скрѣпляются чо́пиком; надъ вершком находится накривка или шишка (крышка), которая къ вершку прикрѣплена кочергою — треугольною металлическою пластинкою, въ которой крышка поворачивается на чопу; металлическія украшеніи крышки (завитки) наз. кучерями: сподо́к украшается гре́бінем, а гдѣ послѣдняго нѣтъ, тамъ для крѣпости соединяетъ сподо́к съ вершко́м проволочная плетінка; та часть чубука, которая берется въ ротъ, наз. пищок. Шух. I. 276, 277. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. люлечка. Козак сердега люлечку потягає. Н. п.

Назу́кісь нар. Наискось.

Натще нар. 1) Натощакъ. 2) Напрасно. Не натще зветься той ліс Чичисбеєвим. О. 1861. XI. 28.

Орда, -ди, ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.

Пахно, -на́, с. Запахъ.

Познатися, -на́юся, -єшся, гл. = пізнатися.

Похрестити, -щу́, -стиш, гл. Окрестить (многихъ). Може б ти мені діти похрестив? Грин. II. 5. Вікна похрестила. Грин. II. 97.