Зубр, -ра, м. Зубръ.
Ковбота, -ти, ж. Яма въ болотѣ, рѣкѣ. Cм. ковбаня.
Ма́товий, -а, -е. Матовый. Глянуло з дзеркала неначе її широке матове, трохи смугляве лице.
Мину́лий, -а, -е. Прошедшій, минувшій.
Налива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. нали́ти, -ллю́, -ллєш, гл. 1) Наливать, налить. Ніхто не наливає вина нового в бурдюки старі. 2) Наполнять, наполнить. По Ова, по три кубки... наливає. Раз добром налите серце вік не прохолоне. 3) О вымени коровы: наполняться молокомъ. Як має корова телитися, то наливає тричі. 4) Поливать, полить токъ для лучшей утрамбовки. Тут за слободою вистружимо та наллємо тік, тут і змолотим. 5) Встрѣчено только въ несов. в.: бить. А зовиця, пудбігає да й по щоках наливає.
Прохапуватися, -пуюся, -єшся, гл. — крізь вуха. Так вищит, аж ми сі крізь вуха прохапує.
Роскопати, -ся. Cм. роскопувати, -ся.
Рундучний, -а, -е. Относящійся къ крыльцу, къ ларямъ. Рундучний торг.
Страждування, -ня, с. = страждання.
Уважати, -жа́ю, -єш, сов. в. уважити, -жу, -жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважав, — кого раз полюбить, з тим помірає. Вони на сльози не вважали. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Вважайте, що чуєте. Чи добра кобила? — Вважайте сами. 2) — за кого, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. Дума, що дурень його вважає за чорта. 3) Полатать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати?
