Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

губатий

Губа́тий, -а, -е. 1) Имѣющій большія губы, толстогубый, губастый. Чуб. І. 5. Багатая-губатая, а ще к тому пишна, а вбогая-хорошая, як у саду вишня. Чуб. V. 38. 2) Губа́тий віл. Волъ съ большой мордой. КС. 1898. VII. 46.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУБАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУБАТИЙ"
Виголосити Cм. виголошувати.
Контентувати, -ту́ю, -єш, гл. Кормить, пропитывать; содержать. Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати. Г. Барв. 171. Нехай даремне всякого прочанина й захожого і проїзджачого контентує. К. (О. 1861. IV. 156).
Наме́т, -ту, м. Палатка, шатеръ, ставка. А в полі, полі біленький намет. Мет. 337. Ой нап'яли козаченьки голубий намет. Н. п. ста́ти наме́том. Разбить шатры. Ой пішов з ними я в гор на війну... Стали наметом там під горою. Kolb. І. 109.
Нехай нар. Пусть, пускай. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине: ой не пійду я за п'яниченьку, нехай він ізгине. Н. п.
Облатувати, -тую, -єш, сов. в. облата́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату. 2) — кого. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Нема кому ні обіпрать, ні облатать — треба женитися. Ном. № 8845. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать. Мил. 222. 3) Дѣлать срубъ въ колодцѣ? обгородить латами? Ой у полі криниченька та й облатаная. Чуб. V. 911. 4) облатати боки. Отколотить. Мене виганяють, кийом боки облатають. Грин. III. 159.
Служебочка, -ки, ж. Ум. отъ служебка.
Токотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = токотати.
Уплисти Cм. упливати.
Хуркало, -ла, с. см. фуркало. Крутнувся той бич на ціпильні, як хуркало. Грин. II. 207.
Щербан, -на, м. 1) = щербань. 2) Раст.: а) Cirsium rivulare. Вх. Пч. II. 30. Тоже: щербан великий. Вх. Пч. II. 30. б)мали́й = щербанець. Вх. Пч. II. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУБАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.