Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

грякати

Гря́кати, -каю, -єш, гл. = Грюкати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 334.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРЯКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРЯКАТИ"
Витребити Cм. витребляти.
Ґардува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Гатить, дѣлать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестанеш. Канев. у.
Запра́вди, запра́вжки, нар. Въ самомъ дѣлѣ, дѣйствительно.  
Наро́дність, -ности, ж. Народность.
Нестеменнісінько нар. Точнехонько. Нестеменнісінько така. О. 1862. І. 78.
Огнепальний, -а, -е. Горючій. Огнепальна купина. Левиц. І. 289.
Осельня, -ні, ж. Гусеница. Щоб садовина родила, щоб осельня не об'їдала. О. 1861. XI. Свид. 66.
Підмовляння, -ня, с. Подговоръ, подущеніе. Багатились підмовлянням на перелюб люду. К. ХП. 46.
Цигануватий, -а, -е. Напоминающій своимъ видомъ или поступками цыганъ. Волохи цигануваті. Морд. Пл. 77.
Штудерний, -а, -е. 1) Хитрый. Желех. 2) Замысловатый, искусный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРЯКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.