Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балабій

Балабій. Употребляется пастухами овецъ въ призывѣ для козловъ. Отара на тирлі або в роспаш; виходить личман вперед, кличе цапів так: гей цо! балабій! цо, цо! балабій! цо! — Цапи, де б не були, ідуть до личмана, вівці за цапами. О. 1862. V. Кух. 35.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 23.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАБІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАБІЙ"
Допра́ти Cм. допірати.
Збі́чи, збіжу́, -жи́ш, гл. = збігти. Жел.
Зорешливо нар. = зоряно. А на дворі зорешливо та тихо. Федьк.
Ле́мехуватий, -а, -е. Неповоротливый, медлительный, флегматическій. Черк. у. Нволынск. у. Левиц. І. 163. Стала така лемехувата. Г. Барв. 365.
Мертв'які́в, -ко́ва, -ве Мертвецу принадлежащій. Все тіло мертв'якове було поколоте та порізане косою. Грин. II. 99.
Молоде́цтво, -ва, с. Жизнь парня, юношество, состояніе юношества. Покличте мені найменшого братіка, нєх я йому здам молодецтво своє і коника вороного, і сідельце золотев. Рк. Макс. Ой слухайте, бояре, де голубець гуде, там наш Андрієчко молодецтво здає. Маркев. 137.
Позагублювати, -люю, -єш, гл. Потерять (во множествѣ).
Рями, -рям, ж. Складки, сборки. Угор.
Хамкотіти, -кочу, -тиш, гл. = гугнявити. Шейк.
Шуль I, -ля, м. Родъ игры: бросаютъ палки такъ, чтобы палка однимъ своимъ концемъ подсунулась подъ другую, лежащую на землѣ, палку. КС. 1887. VII. 477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЛАБІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.