Жа́лощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Скорбь, печаль. Прийми, матінко, віночок з ярої рути, з сердечок. — За жалощами не прийму, за слізоньками не бачу. Никла трава жалощами, гнулось древо з туги: дознавали наші предки тяжкої наруги. 2) Соболѣзнованіе, сожалѣніе. Тоді усі до Марусі: молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами.
Заро́сянський, -а, -е. Находящійся за р. Росью.
Паскудно нар. Мерзко, гадко, скверно.
Попірчити, -чу, -чиш, гл. Побить, трепку дать. Трохи мене півень не попірчив, уже був хвіст ростопірчив.
Риночка, -ки, ж. Ум. отъ ринка.
Розшрубуватися, -буюся, -єшся, гл. Развинтиться.
Слизнути, -ну, -неш, гл. Исчезнуть, пропасть. І він, як муха в зіму, слиз. Слиз, наче кріз землю пішов.
Смичай, -чая, м. — чорноголо́вий. Родъ растенія.
Умірущий, -а, -е. Умирающій. не на вмірущого! Не предвѣщаетъ смерти кому нибудь.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру.
