Відректи, -ся. Cм. відрікати, -ся.
Завзя́тися, візьму́ся, -мешся, гл. 1) Задаться цѣлью, упорно стремиться къ чему. Завзялись ляшки ще й багатії люде забігать, забрати тих бідних сирот. — 974. 2) — на ко́го. Взъѣсться, ожесточиться, напасть на кого. Писарь завзявся на мене. Три селі завзялися на старшину.
Марні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами.
Обнімчувати, -чую, -єш, сов. в. обні́мчити, -чу, -чиш, гл. Онѣмечивать, онѣмечить.
Пообчіркувати, -кую, -єш, гл. Очертить (во множествѣ).
Порощати, -щу́, -щи́ш, гл.
1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Хуртовина все забиває та порощить у вікна.
2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ).
Спрацювати, -цю́ю, -єш, гл. Утомить, измучить, изнурить работой.
Тілечко I нар. Ум. отъ тілько.
Упова́тися, -ється, гл. безл. Быть надеждѣ. Вповалося Павлу, що зітхне він легш у сім’ї.
Хамкотіти, -кочу, -тиш, гл. = гугнявити.
