Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балагула

Балагула, -ли, ж. 1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи. Левиц. І. 504. 2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ. 3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830 — 50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 23.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАГУЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАГУЛА"
Баришництво, -ва, с. Барышничество, торгашество.
Буяр, -ра, м. Большая лодка.
Загоря́нин, -на, м. Живущій за горой. Аф.
Рябканистий, -а, -е. Пестрый. Cм. рябий 1. Вх. Зн. 61.
Синявка, -ки, ж. 1) Стоячая вода, болото, лужа. Вх. Зн. 88, 63. 2) мн. Раст. Knautia arvensis coult. ЗЮЗО. І. 126.
Трухлина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухли́нка.
Уґрундзьовувати, -вую, -єш, сов. в. уґрундзювати, -дзюю, -єш, гл. Укрѣпить, увязать. Уґрундзюємо добре, що не сприсне.
Цічка, -ки, ж. = ціди́лок. Вх. Лем. 480.
Шкірений, -а, -е. = шкуратяний.
Штапувати, -пую, -єш, гл. 1) Стегать (при шитьѣ). Харьк. 2) Дѣлать узоры, нашивки гарусомъ или цвѣтными нитками (на свиткахъ и т. п.). Козелец. у.; Золотонош. у.; Н. Вол. у. 3) Выговаривать, бранить. Мнж. 194. Так я його штапував! Екат. Слов. Д. Эварн. 4) Колотить. І давай штапувати його. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЛАГУЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.