Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакайло

Балакайло, -ла, м. Болтунъ, говорунъ, пустомеля. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 23.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАКАЙЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАКАЙЛО"
Відпарь, -рю, м. На болотѣ: не заростающее и не замерзающее мѣсто.
Зади́хатися 1, -хаюся, -єшся, гл. Запыхаться. Задихавсь, як віл в борозні. Ном. № 1404.
Затаї́ти, -ся. Cм. затаювати, -ся.
Злука, -ки, ж. Соединеніе.
Микола́йчики, -ків, м. мн. Раст. = миколайки. ЗЮЗО. І. 122.
Покоржавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться корявымъ.  
Проміжний, -а, -е. Промежуточный.
Протрубити, -блю́, -би́ш, гл. Протрубить.
Супор, -ру, м. Сопротивленіе, вражда. В супор. Наперекоръ.
Тахелька, -ки, ж. Ум. отъ тахля.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЛАКАЙЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.