Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакайло

Балакайло, -ла, м. Болтунъ, говорунъ, пустомеля. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 23.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАКАЙЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЛАКАЙЛО"
Бійзько нар. = бійно. Серце у мене як не вискочить, і бійзько, і якось весело. О. 1862. VII. 41.
Вилити, -ся. Cм. виливати, -ся.
Відо пред. = від. Старший Галич відо Львова. Ном. № 1010.
Ґахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Франтить, наряжаться, прихорашиваться. Ном. № 11205. Ходила б біло, то кажуть: ґахується; ходила б чорно, то кажуть: лінується. Н. п.
Закриві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Стать хромымъ. Черк. у.
Звиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = вибачати. На те просили, що в ріт носили, — звиняйте. Ном. № 12085.
Помогти, -ся. Cм. помогати, -ся.
Послухатися, -хаюся, -єшся, гл. Послушаться. Послухайся мене хоч тепер. МВ. І. 27.
Прозивка, -ки, ж. 1) Насмѣшливое прозваніе. Вх. Лем. 457. 2) Бранное слово. Вх. Лем. 457.
Штепурний, -а, -е. = чепурний. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЛАКАЙЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.