Безсердечність, -ности, ж. Безсердечіе, жестокосердіе. 17.
Заколядува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Запѣть коля́дку. Ой я тобі, дядьку, заколядую. 2) Заработать пѣніемъ коля́дки.
Запомогти́ся, -жу́ся, -жешся, гл. 1) Помочь себѣ. Він тим не запоможеться. 2) Разбогатѣть, разжиться. Запомігся дуже N: має теперка з тисячу карбованців.
Котуляти, -ля́ю, -єш, гл. = кутуля́ти.
Млинови́й, -а́, -е́. Мельничный. Ой зійди, зійди, ясен місяцю, як млиновеє коло. Млинови́й ка́мінь. Жерновъ. Тоді я, мати, приїду до вас, як павине пір'я на спід потоне, а млиновий камінь на верх виплине.
Мо́рщинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́рщина. Я йому морщинки розгладжую на лобі. 2) Часть рукава женской сорочки у галицкихъ»покутянъ: вставка, вшитая подъ уставкою.
Підневідити Cм. підневіжувати.
Попрохатися, -хаюся, -єшся, гл. = попроситися. А ти б попрохалася, може б і пустили.
Посовиніти, -ні́ю, -єш, гл. Побыть въ полубезсознательномъ состояніи, въ опьяненіи. Сидить Петро дуже п'яний, держить у руці десятку, а Іван як ухопить її та й хода. — Що ж йому на те Петро сказав? — Аж нічогісінько: посидів ще трохи, посовинів-посовинів та й пішов собі з шинку.
Примовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. примовити, -влю, -виш, гл. 1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. 2) = примовлятися, примовитися. Тут і я примовила. Люде говорять, — кожне примовляло. 3) Говорить, сказать знахарскій заговоръ. Баба пристріти змовляє і до матки примовляє.
