бакай
Бакай, -кая, м. 1) Глубокая яма въ рѣкѣ, прудѣ. 2) Грязный, наполненный водою ухабъ на дорогѣ, выбоина, ложбина, посрединѣ которой лужа. Поїхали вони раз колодки возити... та і загрюзились у бакаї. Cм. баюра, банджюр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 22.
Том 1, ст. 22.